Микільська слобідка — історична місцевість на лівому березі Дніпра, у Дніпровському районі Києва (рос. Никольская слободка). Тепер так звуть квартал між вулицями Євгена Маланюка й Каховською, а колись слобідка займала й землі нинішнього Лівобережного масиву.
- Електричка «Микільська Слобідка» за 695 м, метро «Лівобережна» за 1,5 км.
- Назва від Пустинно-Микільського монастиря, якому ця земля належала з 1508 року.
- До 1923 року слобідка не входила до Києва: на початку XX століття вона була центром волості Остерського повіту Чернігівської губернії.
лівий берег, на північ від Лівобережного масиву
до станції «Микільська Слобідка»; метро «Лівобережна» за 1,5 км
до того Остерський повіт Чернігівської губернії
- Микільська слобідка
- Мметро, М1
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Лівобережна» — 1,5 км, М1 святошинсько-броварська; «Дарниця» — 2,0 км, М1 святошинсько-броварська; «Гідропарк» — 2,1 км, М1 святошинсько-броварська.
Електричка: «Микільська Слобідка» — 695 м; «Лівобережна» — 1,8 км; «Воскресенка» — 1,8 км.
Де це: межі й сусіди
Микільська слобідка лежить на лівому березі Дніпра, у Дніпровському районі. За Вікіпедією, місцевість розташована між вулицями Євгена Маланюка (колишньою Микільсько-Слобідською) і Каховською. Історична слобідка була значно більшою: вона тягнулася до Русанівського каналу, і більшу її частину у 1970–1980-х роках забудували Лівобережним масивом. Старе поселення ділилося на три кутки: Пожарище, За кладовищем і Дачна.
Сусіди: Лівобережний масив на півдні, Русанівські сади на північному заході, колишня Воскресенська слобідка на півночі, а далі на південь Русанівка й на південний схід Соцмісто. Офіційних меж місцевість не має; її місце серед інших масивів району видно на карті «Райони Києва».
Електричка: «Микільська Слобідка» за 695 м, «Лівобережна» й «Воскресенка» за 1,8 км. Метро: «Лівобережна» за 1,5 км, «Дарниця» за 2,0 км, «Гідропарк» за 2,1 км, усі на лінії М1. За даними КМДА станом на жовтень 2026 року, до зупинки «ж/м Микільська Слобідка» ходять автобуси № 42, № 95 і № 111; № 111 їде Подільським мостом до метро «Площа Українських Героїв».
Звідки назва
Ці землі згадуються з XV століття як «земля напівкнязівська», а з 1508 року належать Пустинно-Микільському монастирю, від якого й пішла назва. В описі Лівобережної України 1765–1769 років поселення записано як село Микільське, а в описі Київського намісництва 1781 року вже як слобідку Микільську. Уже з XVII століття тут стояли Миколаївські церкви, змінюючи одна одну.
Історія: від монастирської слобідки до масиву
Землю отримує Пустинно-Микільський монастир. Ще раніше тут було поселення неоліту дніпро-донецької культури.
За описом 1781 року слобідка Микільська Гоголівської сотні налічує 31 хату; 1787 року тут живуть 128 «казенних людей». З XVIII століття це робітниче поселення, переважно робітників заводу «Арсенал».
У слобідці працює заїзд, де подорожні на диліжансах відпочивають перед переправою до Києва.
З 1903 року слобідка стає центром Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. 1906 року звідси в бік Києва зводять Русанівський міст, а 1912 року сюди починає ходити бензомоторний трамвай.
Місцевість входить до складу міста. Навесні 1943 року слобідку спалили німецькі війська, і чимало будинків так і не відновили.
Більшу частину слобідки зносять під новий масив. Старі хати біля Броварського проспекту стоять до початку 1990-х.
Вінчання Гумільова й Ахматової
Останню Миколаївську церкву слобідки, деревʼяну на мурованому фундаменті з дзвіницею, збудували 1880 року в районі нинішньої школи № 128 на вулиці Раїси Окіпної, 6. 25 квітня 1910 року тут вінчалися студент-поет Микола Гумільов і Анна Горенко, майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрили в грудні 1935 року й невдовзі знищили.
Що там зараз


Станція з давньою назвою. Залізнична станція поруч до 1974 року звалася Вигурівщиною, потім Київ-Дніпровським, а 2024 року дістала назву «Микільська Слобідка». У 2011–2022 роках вона була лише вантажною; з березня 2022 року тут знову зупиняється міська електричка.
Нові квартали. Північну частину Микільської Слобідки останніми роками забудовують житловими комплексами, тож населення тут зросло на кілька тисяч людей.
Лівобережний центр. На колишніх землях слобідки стоять готель «Турист», Лівобережний поштамт із музеєм поштового звʼязку, Театр драми і комедії, Патріарший собор Воскресіння Христового й Міжнародний виставковий центр, де 2017 року проходило Євробачення. Біля Дніпра лежить зелена «Зона здоровʼя» з пляжем «Веселка».
Як не сплутати
| Назва | Що це |
|---|---|
| Микільська слобідка | Історична місцевість між вулицями Євгена Маланюка й Каховською; про неї ця сторінка. |
| Лівобережний масив | Масив 1970–1980-х на південь від неї, збудований на більшій частині старої слобідки. |
| «Микільська Слобідка», станція | Станція міської електрички; до 1974 року Вигурівщина, у 1974–2024 роках Київ-Дніпровський. |
| Микільсько-Слобідська вулиця | Колишня назва нинішньої вулиці Євгена Маланюка. |
Часті запитання
Микільська слобідка: це який район Києва?
Микільська слобідка: лівий чи правий берег?
Чому місцевість називається Микільська слобідка?
Яке метро біля Микільської слобідки?
Де вінчалися Гумільов і Ахматова?
Коли Микільська слобідка увійшла до Києва?
- Вікіпедія, «Микільська Слобідка»: межі, 1508 рік і назва, описи 1765–1769, 1781 і 1787 років, церква 1880 року й вінчання 1910 року, волость 1903 року, Русанівський міст, трамвай, 1923 і 1943 роки, Лівобережний масив, установи, «Зона здоровʼя».
- Вікіпедія, «Микільська Слобідка (станція)»: назви станції, перерва 2011–2022 років і нові житлові квартали.
- Пошук маршрутів Kyiv Smart City за даними КМДА (жовтень 2026): автобуси № 42, № 95 і № 111.
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, вулиці Євгена Маланюка й Каховська, сусідні місцевості.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться, а точка на карті умовна. Відстані подано по прямій за даними OpenStreetMap станом на 15 листопада 2026.




