Ви коли-небудь замислювалися чому місцевість між Шулявською та Втішним називається саме Караваєвими дачами? А тим часом, як повідомляє Мій Київ, у цього масиву багата історія.
Садиба професора Караваєва
До 1869 року на місці нинішнього житлового масиву знаходився дерев’яний розплідник. Там були сади, де росли різні дерева, квіти та інші рослини.
Проте, починаючи з 1869 року, землі розплідника належали професору Володимиру Караваєву. Він викупив їх разом із землею Військової гімназії. Саме на його честь і названо місцевість.
Володимир Караваєв був видатним хірургом-офтальмологом. За роки своєї діяльності він розробив методику лікування косоокості у дорослих і першим у Росії провів подібну операцію. Також він досліджував катаракту і шукав нові методи її лікування.
Саме з ініціативи Володимира Караваєва у Києві відкрили самостійну кафедру офтальмології. І саме у Києві професор Караваєв провів першу операцію під наркозом. До цього він довгий час вивчав дію ефіру та хлороформу.
Коли професор оселився у Києві, то викуплені землі він віддав у володіння лікарів, які на нього працювали. Проте ніхто точно не знав, де саме знаходиться дача професора. Можливо, він приховував цей факт, а може його просто ніхто про це не питав.
Коли Володимир Караваєв помер, його діти розпродали землі, які він викупив. Вони вирішили, що їм не потрібна така велика територія. Про те, що колись там було дачне селище, нагадують численні старі будинки та вулиця, названа на честь професора.
Радіоринок
Найвідомішою спорудою Караваєвих дач, безперечно, є Радіоринок. Напевно, про нього чув кожен мешканець столиці. Більше того, майже кожен киянин його відвідував. І на це є низка причин.
На ринку можна знайти стару техніку чи рідкісні запчастини, які ніде більше не продаються. Крім того, там є багато інших цікавих речей. Ціни, як правило, доступні і саме це приваблює потенційних покупців.
На ринку можна купити навіть топову техніку і часто набагато дешевше, ніж в офіційній ціні. Проте варто бути обережнішими. Можна напоротися на крадену чи зламану техніку.
На Радіоринку свого часу розпочали кар’єру чимало киян. Наприклад, журналіст Олександр Дубинський торгував на ринку телефонами. Як він сам розповідав, у брата був друг, який і втягнув його в цю справу. Дубинський продавав телефони понад 5 років, а потім зайнявся журналістикою.
Що найцікавіше, із Радіоринком намагалися всіляко боротися. Влада погрожувала закриттям, ринок неодноразово підпалювали, проте, незважаючи ні на що, він продовжує працювати і не втрачає своєї популярності.
Залізнична станція «Караваєві дачі»
У 1910 році поряд із селищем відкрили залізничну станцію. Проте, її нанесли на схему лише 1919. Тоді на Караваєвих дачах вже почали селитися люди, які, природно, треба було діставатися працювати.
На карті Києва залізнична станція з’явилася аж 1947 року, коли місцевість приєднали до міста. На початку 50-х над станцією збудували шляхопровід, який реконструювали лише раз — на початку нульових. Деякі, однак, вважають, що раніше він виглядав краще.
На станції зупиняються приміські електрички, що ходять різними напрямками. З «Каравайових дач» можна виїхати до Ніжина, Чернігова, Ірпінь та до багатьох інших міст. Також там зупиняється міська електричка.
Село всередині міста
На території Караваєвих дач величезний приватний сектор. Саме тому здається, що там знаходиться своєрідне село усередині міста.
Найстаріші будинки, які датуються ще 19 століттям, давно знесені. Тому, сама рання архітектура датується 1930 роками. Останнім знесеним будинком 19 століття став будинок Колчака. Наразі на його місці будують черговий житловий комплекс.
Раніше на Дачах жили переважно військові. Проте пізніше, коли район почали активно забудовувати, там оселилися й звичайні люди.
Найцікавіше, що у приватному секторі немає єдиного архітектурного стилю. Під час війни багато місцевих жителів змогли побувати за кордоном, і, природно, після її завершення активно будували будинки в європейському стилі.
Зараз приватний сектор оточений безліччю висоток, яких з кожним роком стає дедалі більше. Тим не менш, місцеві жителі не поспішають залишати свої будинки, чим, безперечно, дратують забудовників. Іноді навіть доходить до судових розглядів.
