Деміївка — історична місцевість на правому березі Дніпра, на південь від центру Києва (рос. Демеевка). Вона входить до Голосіївського району і для нього — історичне ядро: саме з колишнього селища Деміївка, за історичною довідкою району, він і виріс.
- Метро тут є: станція «Деміївська» синьої лінії М2 — за 126 м від центру місцевості, біля Деміївської площі. Поруч також «Голосіївська» (923 м) і «Либідська» (1,2 км), а на схід, за півтора кілометра, — залізнична станція «Київ-Деміївський».
- Звідки назва, достеменно не відомо: її виводять від прізвища Демієв або від старого «дмити» — дути, повʼязуючи зі склодувами. З середини 1920-х до початку 1960-х місцевість звалася Сталінкою.
- Тут Вознесенська церква 1882–1883 років, у якій 1907 року вінчалася Леся Українка, бібліотека Вернадського й Центральний автовокзал, а в корпусах колишнього цукрово-рафінадного заводу працює кондитерська фабрика.
у 1920-х тут утворили Деміївський район
долина Либіді на південь від центру
126 м, М2 оболонсько-теремківська
- Деміївка
- Мметро, М2
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Деміївська» — 126 м, М2 оболонсько-теремківська; «Голосіївська» — 923 м, М2 оболонсько-теремківська; «Либідська» — 1,2 км, М2 оболонсько-теремківська.
Електричка: «Київ-Деміївський» — 1,5 км.
Де це: межі й сусіди
Деміївка лежить на південь від центру Києва, у долині Либіді — там, де річку колись перетинав шлях на Васильків. Офіційних меж у київських місцевостей немає, тож довідники окреслюють її вулицями: Деміївка тягнеться вздовж Голосіївського проспекту до Голосіївської площі, проспекту Науки — до Малокитаївської вулиці й Цимбалового Яру, проспекту Валерія Лобановського — до Мистецької вулиці й захоплює початок Васильківської. Центром місцевості вважають Деміївську площу, де ці проспекти сходяться.
Сусіди такі: на півночі — Байкова гора й, за Либідською площею, Нова Забудова; на сході, біля станції «Київ-Деміївський», — Саперна Слобідка; на південному сході, вздовж проспекту Науки, — Цимбалів Яр; на заході — Ширма. З півдня до Деміївки прилягають Голосіївський парк імені Максима Рильського й Голосіївський національний природний парк, а на південному заході починається Голосіїв.
Уся Деміївка — у Голосіївському районі, найбільшому за площею в Києві. Для району вона — точка відліку: у 1920-х тут утворили Деміївський район міста, а довідка Голосіївської райдержадміністрації прямо пише, що район «виник на базі околиці м. Києва — селища Деміївка». Як місто ділиться на десять районів і які масиви до якого належать, видно на карті районів Києва.
Звідки назва
Звідки взялася назва, достеменно не відомо. Найпоширеніших версій дві. За першою, вона походить від прізвища Демієв: нібито з цією місцевістю був повʼязаний рід Демієвих. За другою — від дієслова «дмити» (демити), тобто дути, яке повʼязують зі склодувним промислом. Склозавод на Деміївці справді працював — про нього пишуть і краєзнавець Михайло Кальницький, і історична довідка району, — але Вікіпедія називає це зіставлення спекулятивним: чи дули тут скло тоді, коли зʼявилася назва, невідомо.
Під нинішньою назвою місцевість відома з 1820-х років. Вікіпедія згадує ще й інші назви: до середини XIX століття ці землі фігурували як Либідська земля з двома селами-слобідками вздовж річки — Верхньолибідським і Нижньолибідським.
Деміївці довелося пожити й під чужим імʼям. З середини 1920-х її називали Сталінкою — на честь Йосипа Сталіна, — і, за словами Кальницького, топонім «Деміївка» на кілька десятиріч було «вилучено з обігу». Сталінкою місцевість звалася до початку 1960-х. Сьогодні її імʼя знову на мапі міста: так звуться площа, станція метро «Деміївська» і залізнична станція «Київ-Деміївський».
Історія: від села за Либіддю до Деміївської площі
Кальницький наводить влучний вислів краєзнавця Лаврентія Похилевича: Деміївка стала «дитиною двох матерів: села та міста». Її історія — це шлях від приміського села за Либіддю до робітничого передмістя, а потім — до повноцінної частини великого міста. Межа між селом і містом довго була зовсім поруч: за Кальницьким, щоб із Деміївки потрапити до Києва, досить було перейти залізничну колію й місток через Либідь.
Під нинішньою назвою Деміївка відома з 1820-х. Це невеличке приміське село за річкою Либіддю, на виїзді з Києва на Васильківський поштовий тракт.
Уздовж межі Києва й Деміївки прокладають залізницю; станцію, яка тепер зветься «Київ-Деміївський», відкривають 1870 року. Тоді ж запускають цукрово-рафінадний завод — одне з найбільших підприємств краю.
Поруч із рафінадним виростають пивзавод Шульца, склозавод, цегельні й цукеркова фабрика купця Валентина Єфімова. У 1882–1883 роках для жителів зводять деревʼяну Вознесенську церкву, а на початку XX століття підприємець Давид Марголін пускає в передмісті трамвай.
У січні Київська міська дума ухвалює зарахувати Деміївку до міста, а 17 вересня закон Української Держави приєднує до Києва Деміївку й Саперну слобідку. Справа тяглася роками: за Кальницьким, «батьки міста» не поспішали брати на себе клопіт із благоустроєм передмістя, а для сотень єврейських родин приєднання означало б виселення — жити в Києві тоді дозволяли лише окремим категоріям юдеїв. Ці обмеження скасували 1917 року.
На початку 1920-х утворюють Деміївський район міста, а з середини десятиліття місцевість зветься Сталінкою. Цукеркова фабрика 1923 року дістає імʼя Карла Маркса і ще до війни отримує корпуси рафінадного заводу.
На початку 1960-х на площі відкривають Центральний автовокзал, у 1970-х зносять більшу частину старої забудови, у 1980-х зводять бібліотеку Вернадського. 15 грудня 2010 року відкривається станція метро «Деміївська», а 2016 року Московська площа знову стає Деміївською.
Що там зараз
Деміївська площа. Центр місцевості — велика транспортна розвʼязка, де сходяться Голосіївський проспект і проспекти Науки та Валерія Лобановського. Площа виникла в XIX столітті й офіційно звалася Базарною, а в народі — Деміївською. За радянських часів площу кілька разів перейменовували, і найдовше вона була Московською — за назвою району, у центрі якого лежала. 2016 року їй повернули імʼя місцевості: за повідомленням Урядового порталу, більшість киян підтримала таке перейменування в електронних обговореннях. На площі стоїть Центральний автовокзал, відкритий на початку 1960-х.
Бібліотека Вернадського. Поруч із площею — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, найбільша книгозбірня країни. Будівлю звели в 1980-х: у горизонтальній частині — читальні зали, а книгосховище піднімається на 27 поверхів; Кальницький так і називає його — хмарочос.
Вознесенська церква. Одна з найцінніших споруд старої Деміївки стоїть на Голосіївському проспекті, 54. Деревʼяну церкву збудували для жителів у 1882–1883 роках, а на початку 1900-х, за Кальницьким, її розширили й обклали цеглою за проєктом Євгена Єрмакова — того самого архітектора, що спроєктував Покровську церкву на Пріорці й Пантелеймонівський собор у Феофанії. Саме тут 25 липня 1907 року за старим стилем (7 серпня — за новим) вінчалися Леся Українка й фольклорист Климент Квітка. За публікацією «Православіє в Україні», церкву не закривали жодного разу: служба тут не переривалася й тоді, коли діючих храмів у Києві лишалися одиниці. Автор цієї публікації Сергій Баршай описує храм так: «стиснутий з усіх боків багатоповерхівками, захований з вулиці віковими деревами».
Робітниче минуле. Деміївка росла довкола заводів, і їхні сліди видно досі. На Голосіївському проспекті, 8, збереглися корпуси пивзаводу Шульца другої половини XIX століття, а в корпусах колишнього цукрово-рафінадного заводу працює кондитерська фабрика Roshen — спадкоємиця цукеркового виробництва Валентина Єфімова. За історичною довідкою району, наприкінці XIX століття рафінадний завод давав понад чверть вартості всієї промислової продукції Києва. Більшість старої забудови знесли в 1970-х, але на початку Голосіївського проспекту ще стоять кілька будинків кінця XIX — початку XX століття.
Транспорт. Метро тут у самому серці місцевості: станція «Деміївська» синьої лінії М2 — за 126 м від її центру. З платформи виходять у підземний перехід під Голосіївським проспектом — до бібліотеки Вернадського, автовокзалу на Деміївській площі, проспектів Лобановського й Науки. Станцію відкрили 15 грудня 2010 року між «Либідською» й «Голосіївською»; обидві теж недалеко — «Голосіївська» за 923 м, «Либідська» за 1,2 км. Залізнична станція «Київ-Деміївський» — за 1,5 км на схід, на Саперно-Слобідській вулиці: тут зупиняються міські електрички, приміські й регіональні поїзди. Наземного транспорту багато: тролейбус № 12 іде до залізничного вокзалу «Центральний», № 11 — до Музею народної архітектури та побуту в Пирогові, № 43 — на лівий берег, до Дарницької площі; автобус № 38 везе до Феофанії, до кінцевої «вул. Метрологічна», № 91 — повз станцію «Київ-Деміївський» на лівий берег, до вулиці Анни Ахматової. Номери — за даними КМДА станом на жовтень 2026 року; перед поїздкою маршрут зручно звірити в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Деміївка й Голосіїв | Сусідні, але різні місцевості. Голосіїв лежить на південному заході, довкола Голосіївського лісу. Голосіївський район значно більший: до нього належать і Деміївка, і Голосіїв, і Феофанія. |
| Метро «Деміївська» й станція «Київ-Деміївський» | Різний транспорт. Станція метро — біля Деміївської площі, у центрі місцевості. Залізнична станція — за півтора кілометра на схід, на Саперно-Слобідській вулиці; раніше вона звалася «Київ-Московський». |
| Деміївська й Московська площа | Це одна площа. За радянських часів її найдовше називали Московською, за назвою району, а 2016 року їй повернули імʼя Деміївки. |
| Деміївка й Сталінка | Одна місцевість. Сталінкою її називали з середини 1920-х до початку 1960-х. |
| Голосіївський проспект і проспект 40-річчя Жовтня | Та сама магістраль. У радянські роки вона звалася проспектом 40-річчя Жовтня, а її початок через Деміївку ще раніше був частиною Васильківської вулиці. |
Часті запитання
Деміївка — це який район Києва?
Деміївка — лівий чи правий берег?
Чи є на Деміївці метро?
Чому Деміївка так називається?
Чому Деміївку називали Сталінкою?
Де церква, у якій вінчалася Леся Українка?
Де Центральний автовокзал?
- Вікіпедія, «Деміївка»: межі й центр місцевості, версії назви, давні назви, приєднання 1918 року, Сталінка, знесення старої забудови, Вознесенська церква й бібліотека.
- Михайло Кальницький, «Колишнє передмістя Деміївка» («Вечірній Київ», на сайті «Цікавий Київ»): село за Либіддю, залізниця й рафінадний завод, фабрика Єфімова, трамвай Марголіна, причини, з яких відкладали приєднання, закон 1918 року, Деміївський район, Сталінка, автовокзал і бібліотека.
- Голосіївська райдержадміністрація, «Історична довідка»: район на базі селища Деміївка, приєднання 1918 року, Деміївський район, рафінадний і пивоварний заводи, фабрика імені Карла Маркса.
- Вікіпедія: «Деміївська площа», «Голосіївський проспект», «Деміївська (станція метро)», «Київ-Деміївський», «Леся Українка»: назви площі, памʼятки проспекту, виходи метро, історія залізничної станції, дата вінчання.
- Сергій Баршай, «Святиня київської Деміївки» («Православіє в Україні», на сайті «Цікавий Київ»): церкву не закривали, храм серед багатоповерхівок.
- Урядовий портал, «У столиці перейменовано Московську площу, вулицю Патриса Лумумби та проспект Возз’єднання» (6 жовтня 2016): Московська площа стала Деміївською.
- Gazeta.ua, «Відкрили три станції метро» (16 грудня 2010): «Деміївську», «Голосіївську» й «Васильківську» відкрили 15 грудня 2010 року.
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, адреси церкви, бібліотеки й автовокзалу.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Голосіївський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Метро Києва — лінії, станції й вартість проїзду.
- Приміські електрички Києва — напрямки й як дізнатися найближчу.
- Нова Забудова у Києві — північна сусідка за Либідською площею, між Байковою й Черепановою горами.
- Чорна гора — північно-східна сусідка за Либіддю: пагорб, де вулиці мали номери замість назв.
- Голосіїв — сусідній Голосіїв на південному заході: ліс, парк Рильського й Голосіївська пустинь.
Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Де джерела називають різні роки (рафінадний завод, трамвай Марголіна, Деміївський район, автовокзал), у тексті подано період, а не одне число. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 28 жовтня 2026, номери маршрутів — за даними КМДА станом на жовтень 2026.




