Батиєва гора — історична місцевість і колишнє селище залізничників на правому березі Дніпра, у Соломʼянському районі Києва (рос. Батыева гора). Це пагорб над Либіддю й залізницею, між Кучминим і Протасовим ярами, по той бік колій від Центрального вокзалу.
- Хан Батий тут ні до чого. На картах 1861 і 1874 років місцевість підписана Батиєвими могилами, за курганами, які старші за навалу 1240 року приблизно на тисячу років. Звідки взялося саме слово, не встановлено.
- Метро на горі немає: «Вокзальна» за 1,3 км по прямій, «Олімпійська» за 1,4 км, зупинка електрички «Протасів Яр» за 931 м. Зупинка «Батиєва гора» є в тролейбуса № 3 від метро «Палац Спорту».
- Селище досі впізнаване: старе планування, одноповерхові садиби, дві з найкоротших вулиць Києва (46 і 50 метрів) і церква в колишньому баку для паротягів.
правий берег, пагорб над Либіддю й залізницею
до «Вокзальної» на лінії М1; «Олімпійська» на М2 за 1,4 км
за довідниками: картосхема Києва, підпис «Батиєві могили»
- Батиєва гора
- Мметро, М1
- Мметро, М2
- Тшвидкісний трамвай
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Вокзальна» — 1,3 км, М1 святошинсько-броварська; «Олімпійська» — 1,4 км, М2 оболонсько-теремківська; «Університет» — 1,7 км, М1 святошинсько-броварська; «Площа Українських Героїв» — 1,7 км, М2 оболонсько-теремківська.
Швидкісний трамвай: «Старовокзальна» — 1,5 км.
Електричка: «Протасів Яр» — 931 м; «Київ-Пасажирський» — 1,1 км.
Де це: межі й сусіди
Батиєва гора стоїть на правому березі, на південний захід від центру Києва, на схилі пагорба над Либіддю й залізницею. Офіційних меж у київських місцевостей немає; Вікіпедія проводить межу цієї вулицею Кучмин Яр, початком вулиці Романа Ратушного, Городньою вулицею й залізницею, а головними вулицями топонімічний довідник 2003 року називає Кондукторську, Локомотивну й Привітну. Вершину OpenStreetMap позначає на висоті 185 метрів, а історик Ігор Гирич в «Історичному путівнику по Києву» пише, що ця гора вища за Старокиївські висоти.
Сусіди за картою такі: на заході Кучмин Яр, а за ним Соломʼянка; на південному сході Протасів Яр із заказником, далі Клінічне Містечко; на півдні Залізничний масив, зведений у 1960-х на вільній частині цього самого пагорба. На схід, за Либіддю й коліями, лежить Нова Забудова, на північний захід, теж за коліями, Центральний вокзал. Трохи далі на заході Чоколівка, на півдні Совки.
Це Київ, Соломʼянський район. Межі всіх десяти районів і те, які масиви до якого належать, видно на карті районів Києва.
Звідки назва
Походження назви не встановлено. Найстаріша форма в довідниках не «гора», а Батиєві могили: так місцевість підписана на картосхемах Києва 1861 і 1874 років. Звід памʼяток Києва вважає назву ймовірно давньословʼянською, а Лідія Пономаренко згадує припущення києвознавців, що Бат було словʼянським імʼям, від якого пішло прізвище першопоселенця. Обидві думки лишаються припущеннями. Зате версію, яку чують найчастіше, можна перевірити.
Хана згадав і футурист Михайль Семенко: у вірші «Запрошення» (7 січня 1914 року) він кличе на «прекрасний краєвид з гори Батиєвої» й додає: «не заздрим і Батиєві».
- 1861 і 1874. На картосхемах стоїть «Батиєві могили», тобто кургани, а не гора й не намет.
- 1862. Кургани розкопує Яків Волошинський, завідувач музею старожитностей Київського університету. Насипів близько 50; Вікіпедія датує могильник II–IV століттями нашої ери.
- 1868. «Опис Києва» Миколи Закревського: «купа курганів за Либіддю, поблизу Васильківського шляху, що має назву Батиєвих».
- 2001. Києвознавиця Лідія Пономаренко про події 1240 року: «У жодних історичних документах Батиєва гора не згадується». За нею, військо хана йшло з півдня через Либідь і з півночі від Вишгорода, а легенда про ординців зʼявилась у літературі XIX століття.
- 2003. Топонімічний довідник: «із ханом Батиєм, як досі вважалося, ця місцевість не повʼязана».
Історія: від вигону до селища залізничників
Земля належить Софійському митрополичому дому й править за вигін для худоби (Ігор Гирич). Міщани орендують у митрополичого дому ділянки під забудову (Звід памʼяток Києва).
На схилі над коліями виростає слобода робітників-залізничників: Вікіпедія називає 1898 рік, Звід памʼяток кінець XIX і початок XX століття. Вулиці спершу лише нумерують: 1-ша Лінія, 2-га Лінія. На 1911 рік тут уже 10 вулиць і провулок, а до революції, за Гиричем, майже 3 тисячі мешканців.
1908 року місцевість відчужують у власність міста, а 1910-го, за Зводом памʼяток і дослідженням Світлани Архипової, включають у межі Києва разом із Соломʼянкою, Кучминим і Протасовим ярами. Довідник 2003 року й Вікіпедія називають 1909 рік.
Професор Григорій Дубелір проєктує новий район від Деміївки до Шулявки: на найвищих точках, зокрема на Батиєвій горі, мають постати громадські споруди, що створять «величний силует». За «Хмарочосом», проєкт здобув золоту медаль виставки, але втілений не був.
Мешканці просять дозволу на храм і ставлять хрест на найвищій точці селища, де нині сходяться вулиці Романа Ратушного, Докучаєвська й Привітна, але їм відмовляють. 1916 року Троїцьку церкву відкривають на другому поверсі деревʼяної школи на Городній. У січні 1931-го міськрада закриває її «на вимогу робітників-залізничників».
Лінії дістають імена: 2-га стає Локомотивною, 3-тя Дружньою, 6-та Привітною, 10-та Агітаторською, нинішньою Видовою. У 1963–1965 роках на незабудованій частині гори зводять пʼятиповерхівки Батиєво-Олександрівського масиву, відомого тепер як Залізничний.
Що там зараз
Старе селище. Історичне планування й значна частина первісних одноповерхових садиб збереглися, пише довідник 2003 року, а Telegraf у 2025-му згадує тут старі деревʼяні будинки залізничників. Сліди професій лишилися в назвах: Локомотивна, Кондукторська, Провідницька; поруч Привітна, Дружня й Радісна.
Вулиці-рекордсменки. Провулок Марʼяна Гаденка (46 м, до 2024 року провулок Федосєєва) і Видова вулиця (50 м) входять до найкоротших у Києві. За Telegraf, разом із Яровим провулком вони вміщаються в радіус приблизно 150 метрів, а з Видової відкривається вид на історичний центр.
Церква в баку для паротягів. У 1911–1913 роках на горі збудували два залізобетонні резервуари, з яких вода власним тиском ішла до паровозного депо. За Вікіпедією, вони досі стоять на Привітній, 24, а 2003 року в одному з них відкрили церкву ікони Божої Матері Одигітрії. Про цю обитель 2005-го писав «Вечірній Київ».
Парк і заказник. На заході, у Кучминому яру, лежить Соломʼянський ландшафтний парк, закладений 1986 року (29,6 га). На сході, у Протасовому Яру, з липня 2022 року діє ландшафтний заказник. За цей схил кілька років боролася громада на чолі з активістом Романом Ратушним. Він загинув на війні 2022 року; з 2023-го заказник носить його імʼя, а ще раніше імʼя отримала колишня Волгоградська вулиця.
Транспорт. Метро на самій горі немає. Найближчі станції: «Вокзальна» (1,3 км по прямій) і «Університет» (1,7 км) на червоній лінії М1, «Олімпійська» (1,4 км) і «Площа Українських Героїв» (1,7 км) на синій М2. Ближче електричка: «Протасів Яр» (931 м) і «Київ-Пасажирський» (1,1 км); швидкісний трамвай «Старовокзальна» за 1,5 км. Зупинка «Батиєва гора» є в тролейбуса № 3 і маршрутки № 171, що їдуть від метро «Палац Спорту» до Залізничного масиву. Зупинки «вул. Романа Ратушного» і «вул. Протасів Яр» мають тролейбуси № 40 і № 40К до метро «Олімпійська», автобус № 25 до «Арсенальної» й маршрутка № 198 до Центрального вокзалу. Номери за даними КМДА станом на жовтень 2026 року; маршрут зручно звірити в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва або маршруток.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Батиєва гора й Залізничний масив | Старе садибне селище лежить на північній частині пагорба, а масив пʼятиповерхівок 1960-х на південь від нього. Вулиця Романа Ратушного проходить через обидва. |
| Батиєва гора, Кучмин Яр і Протасів Яр | Гора стоїть між двома ярами: Кучмин на заході, Протасів на сході. Це окремі історичні місцевості з власними вулицями. |
| Батиєва гора й колишня Батиєва вулиця | Батиєвою 1907 року назвали нинішню Ямську вулицю на Новій Забудові, за Либіддю. Її жителі просили нову назву, щоб позбутися слави вулиці будинків розпусти, і отримали імʼя сусідньої гори. Історичну назву повернули 1944 року. |
| Батиєва гора й Батиєві ворота | Батиєвими воротами Максим Берлінський 1799 року пропонував називати Софійські ворота, через які орда прорвалася до Десятинної церкви. Їхнє місце близько 3 км на північний схід, на розі Володимирської й Великої Житомирської. |
Часті запитання
Батиєва гора: який район Києва?
Батиєва гора: лівий чи правий берег?
Де Батиєва гора на карті?
Чому гора називається Батиєвою?
Яке метро найближче до Батиєвої гори?
Як доїхати на Батиєву гору?
- Звід памʼяток Києва, «Батиєва гора» (автор Лідія Пономаренко): картосхеми 1861 і 1874 років, розкопки Волошинського 1862 року, цитата із Закревського, оренда ділянок, 1908 і 1910 роки.
- Публічні бібліотеки Соломʼянського району, «Батиєва гора»: цитати з книжки Ігоря Гирича (2016) і статті Лідії Пономаренко «Чи бував Батий на Батиєвій горі?» («Хрещатик», 12 жовтня 2001 року), дані Світлани Архипової про 1910 рік; перелік храмів і публікацій: стаття «Вечірнього Києва» 2005 року про обитель «Одигітрії».
- Пономаренко Л., Різник О. «Київ. Короткий топонімічний довідник», 2003 (архів): 50 курганів, вулиці 1911 року, збережене планування, рік 1909.
- WWW Енциклопедія Києва, «Батиєва гора» (архів, за довідником «Вулиці Києва», 1995), а також «Локомотивна вулиця» і «Агітаторська вулиця»: лінії й назви 1958 року.
- Вікіпедія: «Батиєва гора», «Волошинський Яків Якович», «Свято-Троїцька церква», «Привітна вулиця», «Видова вулиця», «Провулок Марʼяна Гаденка», «Ямська вулиця», «Залізничний масив», «Соломʼянський ландшафтний парк»: межі, резервуари, кургани, довжина вулиць, Батиєва вулиця, масив 1963–1965 років, парк.
- Вікіпедія, «Протасів Яр», «Вулиця Романа Ратушного» і Радіо Свобода, 2022: заказник і перейменування.
- «Хмарочос», Володимир Хенгістов, 2017: проєкт Григорія Дубеліра.
- Telegraf, 14 липня 2025 і Zagorodna.com, історичні місцевості Соломʼянського району: легенда про намет хана, короткі вулиці, вид з гори.
- Михайль Семенко, «Запрошення», 1914: текст вірша.
- КП «Київпастранс», тролейбус № 3, тролейбус № 40 і автобус № 25: зупинки станом на жовтень 2026 року.
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, висота вершини, межі районів.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Соломʼянський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Нова Забудова у Києві — сусідка за Либіддю, де колись була Батиєва вулиця.
- Чоколівка у Києві — робітниче селище тієї ж епохи на захід від гори.
- Совки у Києві — старе село на півдні, за Олександрівською слобідкою.
- Кучмин яр — західний сусід: яр, «стінкою» якого є західний схил Батиєвої гори.
- Соломʼянка — західна сусідка, з якою гору 1910 року включили до меж Києва.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті вказано по прямій за даними OpenStreetMap станом на 6 листопада 2026, номери маршрутів за даними КМДА станом на жовтень 2026 року.




