Пирогів — колишнє село на південній околиці Києва (рос. Пирогов), а нині місцевість у Голосіївському районі на правому березі Дніпра. Уперше його згадано 1627 року, у межах міста він з 1957-го.
- Музей просто неба. «Пирогів» — ще й популярна назва Національного музею народної архітектури та побуту України. Скансен стоїть на північно-західній околиці колишнього села, приблизно за кілометр від його центру. Правильно казати «у Пирогові», а «Пирогово» — калька з неправильної російської форми.
- Метро тут немає: найближчі станції «Іподром» і «Виставковий центр» синьої лінії М2 — обидві за 5,0 км по прямій. До старого села ходить автобус № 27 від метро «Либідська», до музею — тролейбус № 11 і автобус № 58 від метро «Виставковий центр».
- Звідки назва, достеменно не відомо: Вікіпедія згадує версії від пирогів і від «пирогового мита», але жодну не підтверджено. А в сільській церкві 1868 року вінчалися батьки Лесі Українки.
південна околиця району й усього Києва
між Феофанією, Китаєвом і Віта-Литовською
найближчі «Іподром» і «Виставковий центр» — 5,0 км по прямій, лінія М2
- Пирогів
- кутки старого села
- Мметро, М2
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Метро в самій місцевості немає. Найближчі станції: «Іподром» — 5,0 км, М2 оболонсько-теремківська; «Виставковий центр» — 5,0 км, М2 оболонсько-теремківська.
Електричка: «Петро Кривоніс» — 1,8 км.
Де це: межі й сусіди
Пирогів лежить на самому півдні правобережного Києва, неподалік межі з Київською областю. Офіційних меж у київських місцевостей немає; Вікіпедія описує Пирогів як місцевість між Корчуватим, Китаєвом і Віта-Литовською, а головними вулицями називає Пирогівський шлях, Лауреатську й Фестивальну. На сході повз село йдуть Столичне шосе й залізниця на Миронівку зі станцією «Петро Кривоніс».
Сусіди такі: на північному заході, приблизно за кілометр від центру села, починається територія музею народної архітектури та побуту, а за нею, на заході, лежить Феофанія; на півночі, за смугою лісу, — Мишоловка; на північному сході — Китаїв і, за Столичним шосе й залізницею, Корчувате; на південному сході — Віта-Литовська, яка з 1946 до 2018 року звалася Чапаєвкою. На південному заході, приблизно за 4 км, починається вже Київська область із селом Хотів.
Уся місцевість належить до Голосіївського району — найбільшого за площею в Києві; так показують і межі районів за OpenStreetMap. Межі всіх десяти районів і те, які масиви до якого належать, видно на карті районів Києва.
Звідки назва
Походження назви достеменно не встановлене. Вікіпедія наводить дві версії — від пирогів чи пиріжків і від так званого пирогового мита, але й сама застерігає, що це лише припущення без жодного підтвердження. У документах трапляються й інші форми назви: 1627 року село згадано як Пирогівку, 1720-го — як Пирожов.
Від села пішли інші київські назви: давня дорога Пирогівський шлях, яка тепер входить до Столичного шосе, вулиця Пирогівський шлях у самому селі й вулиця Новопирогівська. А про музей просто неба правильно казати «музей у Пирогові»: за Вікіпедією, форми «Пирогово» й «Пирогове» — калька з неправильної російської назви, а правильно російською — «Пирогов».
Історія: від лаврського села до музею просто неба
Понад три століття Пирогів був селом на південь від Києва, з полями, садами й водяними млинами. Місто дійшло сюди лише 1957 року, а ще за дванадцять років поруч почали створювати музей просто неба, який і зробив назву села відомою на всю країну. Давню історію села, якщо не сказано інше, подано за Вікіпедією, яка спирається на описи Київщини XIX — початку XX століття.
Пирогівку вперше згадано як володіння Києво-Печерської лаври; що ця земля колись належала Лаврі, нагадує й сайт музею. 1720 року село фігурує вже як Пирожов.
Після секуляризації церковних земель Пирогів переходить у казенне володіння. Згодом він входить до Хотівської волості Київського повіту.
1821 року в селі зводять муровану Хрестовоздвиженську церкву. 28 липня (9 серпня за новим стилем) 1868 року в ній вінчаються Петро Косач і Ольга Драгоманова, майбутня письменниця Олена Пчілка, — батьки Лесі Українки. Свідками були Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Василь і Олександр Кістяківські. Церкву зруйнували в 1930-х.
За довідником «Список населенных мест Киевской губернии», у Пирогові 178 дворів і 1 222 жителі, однокласна школа, чотири цегельні заводи, кузні й два водяні млини.
Указом Президії Верховної Ради УРСР Пирогів разом із сусідньою Чапаєвкою, нині Віта-Литовською, і Феофанією включено в смугу міста, а Пирогівську сільраду ліквідовано. Того ж року вулиці колишнього села дістають назви.
6 лютого 1969 року Рада Міністрів УРСР ухвалює рішення створити музей народної архітектури та побуту неподалік Пирогова, а 1976 року скансен приймає перших відвідувачів.
Що там зараз
Старе село й кутки. Пирогів досі схожий на село: за Вікіпедією, його планування майже не змінилося з другої половини XIX століття, а забудова лишилася переважно малоповерховою. До 1957 року, поки вулиці не мали назв, село ділилося на кутки: центральний Хрещатик, Ковтунівщина, Сорокова Гора, Гончарівська Гора, Яровці, Жабокруківка, Циганщина й Борзаків. Усі вони позначені на карті вище за даними OpenStreetMap. Борзаків і Яровці колись були окремими хуторами: Борзаків, відомий з 1703 року, остаточно злився із селом у першій третині XX століття, а хутір Яровці зник у 1930-х і лишив назву сусідньому кутку.
Музей просто неба. На північно-західній околиці Пирогова, серед дібров Голосіївського лісу, лежить Національний музей народної архітектури та побуту України. Це скансен: за сайтом музею, тут зібрано близько 300 памʼяток народного будівництва XVI–XX століть з усіх куточків України — садиби, хати, комори, вітряки й церкви. Експозиції згруповано за регіонами: Середня Наддніпрянщина, Полтавщина й Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати й Південь України. Найстаріший експонат, за сайтом музею, — хата із села Самари на Волині 1587 року. Адреса — вулиця Академіка Тронька, 1.
Графік і квитки. За сайтом музею, станом на 29 жовтня 2026 року територія відкрита щодня з 9:00 до 18:00. Садиби й виставки працюють коротше: з вересня по лютий — з 10:00 до 16:00, у березні й квітні — з 10:00 до 17:30, з травня по серпень — з 9:30 до 17:30; у вівторок і середу інтерʼєри для огляду зачинені. Вхідний квиток для дорослих коштує 250 грн, для школярів, студентів, пенсіонерів і людей з інвалідністю II–III груп — 100 грн. Безкоштовно заходять, зокрема, учасники бойових дій і ветерани війни, люди з інвалідністю I групи й діти дошкільного віку.
Транспорт. Метро в Пирогові немає. Найближчі станції — «Іподром» і «Виставковий центр» синьої лінії М2, обидві за 5,0 км по прямій від центру села. До самого Пирогова ходить автобус № 27 від метро «Либідська» — через Автовокзал, проспект Науки й Китаївську вулицю до кінцевої «с. Пирогів»; зупинку «с. Пирогів» має й автобус № 57, що йде через Теремки до метро «Академмістечко». До музею їдуть тролейбус № 11 — від метро «Деміївська», «Голосіївська» й «Виставковий центр», автобус № 57 і маршрутка № 496 від «Лукʼянівської»: вони зупиняються біля повороту до музею, звідки, за сайтом музею, хвилин 15 пішки. Автобус № 58 від метро «Виставковий центр» довозить до самого центрального входу. Найближча залізниця — станція «Петро Кривоніс» (1,8 км по прямій), де зупиняються приміські електропоїзди Миронівського напрямку. Номери — за даними КМДА станом на жовтень 2026 року; перед поїздкою маршрут зручно звірити в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва або маршруток.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Пирогів і «Пирогово» | Та сама місцевість. Правильно українською — Пирогів, «у Пирогові»; «Пирогово» й «Пирогове» — калька з неправильної російської форми, а правильно російською — «Пирогов». |
| Пирогів і музей «Пирогів» | Музей народної архітектури та побуту стоїть на північно-західній околиці колишнього села, серед лісу, приблизно за кілометр від його центру. Саме село з вулицями Пирогівський шлях, Лауреатською й Фестивальною лежить на південний схід від музею. |
| Пирогів і вулиця Пирогова | Різні місця. Вулиця Пирогова — у центрі, у Шевченківському районі, між вулицею Богдана Хмельницького й бульваром Тараса Шевченка; її назвали 1869 року на честь хірурга Миколи Пирогова. |
| Хрещатик у Пирогові | Не головна вулиця Києва, а центральний куток колишнього села: так його звали до 1957 року, коли вулиці дістали назви. |
| Пирогівський шлях і вулиця Пирогівський шлях | Давня дорога Пирогівський шлях тепер входить до Столичного шосе, а вулиця з такою самою назвою проходить через саме село. |
| Віта-Литовська і Чапаєвка | Те саме колишнє село на південний схід від Пирогова: з 1946 до 2018 року воно звалося Чапаєвкою. У межах Києва обидва села опинилися одним указом 1957 року. |
Часті запитання
Пирогів — це який район Києва?
Пирогів — лівий чи правий берег?
Як доїхати до музею в Пирогові?
Чи є в Пирогові метро?
Як правильно: Пирогів чи Пирогово?
Чому Пирогів так називається?
Коли працює музей у Пирогові й скільки коштує вхід?
- Вікіпедія, «Пирогів (Київ)»: межі й головні вулиці, версії назви, згадки 1627 і 1720 років, секуляризація, церква 1821 року, дані 1900 року, кутки й хутори, назви від села.
- «Відомості Верховної Ради УРСР», 1957, № 2, «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі» (Вікіджерела): указ від 21 березня 1957 року про включення Пирогова, Чапаєвки й Феофанії в смугу Києва.
- Національний музей народної архітектури та побуту України, офіційний сайт: заснування 1969 року, перші відвідувачі 1976-го, близько 300 памʼяток, хата із Самарів 1587 року, адреса, графік роботи, квитки й як дістатися.
- Вікіпедія, «Національний музей народної архітектури та побуту України»: постанова Ради Міністрів УРСР 1969 року, відкриття 1976-го, назви «Пирогів» і «Пирогово».
- Вікіпедія: «Олена Пчілка» і «Петро Антонович Косач»: вінчання 28 липня (9 серпня) 1868 року в церкві села Пирогів і свідки.
- Вікіпедія: «Віта-Литовська» (назва Чапаєвка в 1946–2018 роках), «Вулиця Пирогова (Київ)», «Петро Кривоніс (станція)» (лінія на Миронівку, приміські електропоїзди).
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, кутки старого села, межі Голосіївського району.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Голосіївський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Автобуси, тролейбуси й трамваї Києва — пошук маршруту за номером, зупинкою або «звідки — куди».
- Приміські електрички Києва — напрямки й як дізнатися найближчу.
- Феофанія у Києві — західна сусідка з парком-памʼяткою й Пантелеймонівським собором.
- Мишоловка у Києві — північна сусідка за смугою лісу, з колишніми хуторами Самбурки й Болгарський.
- Корчувате у Києві — масив на північному сході, за Столичним шосе й залізницею, над Галерною затокою.
- Китаїв — північно-східна сусідка: городище, Троїцька церква й каскад ставків.
- Самбурки — північний сусід: колишній лаврський хутір Самбурки біля вулиці Ягідної.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Кутки старого села названо за Вікіпедією, їхні точки на карті — за даними OpenStreetMap. Межу районів показано за даними OpenStreetMap. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 29 жовтня 2026, номери маршрутів — за даними КМДА станом на жовтень 2026, графік і ціни музею — за його сайтом станом на 29 жовтня 2026.




