Щекавиця — гора й історична місцевість на правому березі Дніпра, над Подолом, у Шевченківському районі Києва (рос. Щекавица). Нижні схили з боку Подолу й Юрковиці вже належать до Подільського району.
- Метро внизу: «Контрактова площа» й «Тараса Шевченка» синьої лінії М2, обидві на Подолі, за 1,0 км по прямій. З боку Татарки «Лукʼянівська» лінії М3 за 1,3 км.
- Легенда й документи розходяться: літопис селить тут Щека, брата Кия, і ховає князя Олега, але історики сперечаються, чи йдеться саме про цю гору.
- Зараз на горі мечеть «Ар-Рахма», старообрядницька й мусульманська ділянки давнього кладовища, ландшафтний заказник і широкий краєвид на Поділ.
нижні схили над Кирилівською й Нижньоюрківською вже в Подільському
гора над Подолом, між Юрковицею й Кудрявцем
«Контрактова площа» й «Тараса Шевченка», лінія М2
- Щекавиця
- Мметро, М2
- Мметро, М3
- Еелектричка
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Тараса Шевченка» — 1,0 км, М2 оболонсько-теремківська; «Контрактова площа» — 1,0 км, М2 оболонсько-теремківська; «Лукʼянівська» — 1,3 км, М3 сирецько-печерська.
Електричка: «Почайна» — 2,3 км; «Вокзальна» — 2,7 км.
Де це: межі й сусіди
Щекавиця височіє над Подолом, на захід від нього. Енциклопедія Києва окреслює її вулицями Глибочицькою, Нижнім Валом, Кирилівською й Цимлянським провулком, на самій горі лежать Олегівська й Лукʼянівська вулиці. Висота гори, за Вікіпедією, 172,2 м. Точка на карті стоїть на Лукʼянівській вулиці, біля мечеті; відкрита вершина з краєвидом приблизно за 400 м на північний схід від неї.
Сусіди: на північному заході, за Юрковицьким яром, гора Юрковиця; далі Татарка; на південному заході й півдні долина Глибочиці й Кудрявець; на південному сході Вознесенський яр, Кожумʼяки й Воздвиженка; на північному сході внизу Поділ. Лукʼянівська вулиця названа за Лукʼянівкою, хоч до самої місцевості звідси близько двох кілометрів.
Який район. Коли 2020 року створювали заказник «Гора Щекавиця», КМДА назвала його таким, що лежить у Шевченківському районі, і передала управління районному комунальному підприємству. До цього ж району належать Олегівська й Лукʼянівська вулиці та старі кладовища на схилі. Але Нижньоюрківська вулиця й Нижній Вал уже в Подільському районі, а межа між районами частково проходить Кирилівською вулицею. Вікіпедія, своєю чергою, відносить гору до місцевостей Подільського району. Межі всіх районів видно на карті районів Києва.
Звідки назва
У літописі гора зветься Щековицею, пізніші документи дають ще Скавику й Скавицю. Від переказу про князя Олега пішла Олегова гора, а 1869 року стару Погребальну вулицю перейменували на Олегівську; звідси ще й Олегівка.
Легенда пояснює все просто: на горі сидів Щек, брат Кия й Хорива, від нього й назва. Учені припускають інше. Академік Борис Рибаков вважав, що двоє братів могли отримати імена від уже наявних назв гір, тобто не гору названо за Щеком, а навпаки. Вʼячеслав Іванов і Володимир Топоров виводили назву від діалектного слова «щека», крутий берег річки, а І. М. Желєзняк розводить Щекавицю й Скавику як різні за походженням назви (обидві версії наведено за російськомовною Вікіпедією). Остаточної відповіді немає.
Щек, Олег і Виговський: що розповідають і що кажуть документи
Про Щекавицю часто переказують кілька яскравих історій. Ось як вони виглядають поруч із текстами самих джерел.
Натомість є речі, які можна показати. На горі лежить памʼятка археології національного значення «Культурний шар городища IX–XIII століть», а на Олегівській, 41 у 1980-х дослідили фундаменти церкви XII століття. Її, за «Зводом памʼяток Києва», згадує літопис 1182 року: «Васильеви попови на Щьковицю».
Історія: від літопису до заказника
Щековиця є в Повісті временних літ, а під 1151 роком у Київському літописі, у розповіді про спробу Юрія Долгорукого взяти Київ. На горі стоїть мурована церква.
Документи 1552 року згадують на Щекавиці замкову винницю, далі поля й городи, хоч не завжди певно, чи саме на цій горі. 1619 року король Сигізмунд III передає гору міщанам під заселення, але вона лишається передусім сільськогосподарською зоною.
Після епідемії чуми 1770 року на горі закладають міське кладовище для мешканців Подолу. 1782 року постає церква Всіх Святих, 1809-го дзвіниця, вулицю до них звуть Погребальною. Тут поховані композитор Артем Ведель і архітектор Андрій Меленський.
У другій половині XIX століття забудовують пологу західну частину в бік Татарки. 1900 року кладовище постановляють закрити, поодинокі поховання тривають до 1928-го. Після 1935 року церкву й більшу частину кладовища зносять.
У приватному будинку Дмитра Федоріва на схилі збирається Український культурологічний клуб, згодом Київська філія Української Гельсінської спілки. 17 січня 1988 року тут проходить перший громадський вечір памʼяті Василя Стуса.
У грудні 2011 року відкривається мечеть «Ар-Рахма». 24 вересня 2020 року Київрада оголошує гору ландшафтним заказником.
Що там зараз
Мечеть і кладовища. На Лукʼянівській вулиці, 46 стоїть мечеть «Ар-Рахма» Духовного управління мусульман України. Поруч, між вулицею й схилом, збереглися мусульманська й старообрядницька ділянки давнього кладовища.
Заказник. Охоронна зона лежить між вулицями Олегівською, Лукʼянівською, Нижньоюрківською, Кирилівською й Нижнім Валом. Земельні ділянки при цьому не вилучали. На Олегівській збереглися приватні садиби й кілька старих деревʼяних будинків.
Краєвид. З вершини видно Поділ, Оболонь і лівий берег: Telegraf пише про огляд близько 270 градусів. Обладнаного майданчика немає, нагору ведуть стежки, зокрема від Олегівської, 42–44, тож знадобиться зручне взуття.
Метро й електричка. Найближче «Контрактова площа» (1,0 км по прямій) і «Тараса Шевченка» (1,0 км) синьої лінії М2, з боку Татарки «Лукʼянівська» зеленої лінії М3 (1,3 км). Електричка далі: «Почайна» за 2,3 км, «Вокзальна» за 2,7 км.
Трамваї, автобуси й тролейбуси. На самих Олегівській і Лукʼянівській вулицях зупинок у даних КМДА станом на жовтень 2026 року немає: на гору йдуть пішки. До підніжжя з боку Подолу їдуть трамваї № 11, 12, 16 і 19 (зупинки «вул. Нижній Вал» і «вул. Щекавицька»), з боку Глибочицької вулиці тролейбуси № 6, 16, 18, 19, 33 і 35, через Вознесенський узвіз трамваї № 14 і № 18 та автобуси № 112 і № 119. Свій маршрут зручно знайти в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Щекавиця й Щекавицька вулиця | Вулиця лежить унизу, на Подолі, від Ярославського провулку до Набережно-Хрещатицької. На гору вона не веде, лише починається біля неї. |
| Щекавиця й Татарка | Сусіди на одній вулиці: Лукʼянівська проходить обома місцевостями. Татарка починається далі на північний захід, за старообрядницьким кладовищем. |
| Щекавиця, Хоревиця й Юрковиця | Юрковиця: сусідня гора на північному заході. Третю літописну гору, Хоревицю, Рибаков і Енциклопедія Києва ототожнюють із Юрковицею, а Вікіпедія із Замковою горою. |
| Скавика, Скавиця, Олегівка | Старі й народні назви тієї самої гори. |
Часті запитання
Щекавиця — це який район Києва?
Щекавиця: лівий чи правий берег?
Де знаходиться гора Щекавиця?
Яке метро біля Щекавиці?
Чи справді на Щекавиці похований Віщий Олег?
Що подивитися на Щекавиці?
- WWW Енциклопедія Києва, «Щекавиця» (архів), «Олегівська вулиця» і «Щекавицька вулиця»: межі, назви, 1151 і 1619 роки, кладовище, церква й дзвіниця.
- Літопис руський, переклад Леоніда Махновця, роки 852–912 і 1149–1151; Новгородський перший літопис молодшого ізводу: Щек, могила Олега, Олегова могила й Щековиця під 1151 роком, могила в Ладозі.
- В. М. Ричка, «Загадка „Олеговой могилы“: Киев или Ладога?», Археологія і давня історія України, 2020, № 2 (анотація): локалізація могили, версія Лебединцева, Петрова, ладозький курган.
- С. І. Климовський, «Щекавиця» у книзі «Соціальна топографія Києва XI — середини XVII сторіччя», 2002, с. 98–108: документи 1552–1710 років і широке значення назви.
- Ю. А. Мицик, «Київська облога 1658», Енциклопедія історії України, т. 4: «Скавищизна», укріплення на Щекавиці.
- Борис Рибаков, «Кто основал Киев?» (рос., архів) і Вікіпедія, «Щек»: імена братів і назви гір.
- КМДА, 24 вересня 2020 (архів) і Інтерфакс-Україна: заказник «Гора Щекавиця», Шевченківський район, охоронна зона, памʼятка археології.
- «Звід памʼяток Києва», церква XII століття на Олегівській, 41: розкопки, згадка 1182 року.
- «Історична правда», 10 квітня 2012 і Вікіпедія, «Олегівська вулиця»: хата Дмитра Федоріва, старі будинки.
- Вікіпедія, «Щекавиця», «Щекавица» (рос.), «Щекавицьке кладовище», «Старообрядне кладовище (Київ)», «Кирилівська вулиця (Київ)» і «Нижньоюрківська вулиця»: висота, версії назви, кладовище, райони вулиць.
- Telegraf, 19 червня 2025 і Kyiv Post: панорама, стежки, історія кладовища.
- OpenStreetMap: координати для карти, відстані до метро й електрички, напрямки до сусідів.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Шевченківський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Поділ у Києві — історичний Поділ просто під горою: Контрактова площа, Житній ринок і метро.
- Татарка у Києві — північно-західна сусідка: узгірʼя, звідки татарська громада перебралася на схили Щекавиці.
- Воздвиженка у Києві — південно-східна сусідка: квартал у долині під Замковою горою.
- Лукʼянівка у Києві — місцевість на заході, за якою названо Лукʼянівську вулицю на горі.
- Антифіївка — західна сусідка: селище бідноти 1890-х біля деревʼяної Макаріївської церкви.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті подано по прямій за даними OpenStreetMap станом на 6 листопада 2026, номери маршрутів за даними КМДА станом на жовтень 2026.




