Татарка — історична місцевість на правому березі Дніпра, у Шевченківському районі Києва (російською назва звучить так само — Татарка).
- Найближче метро — «Лукʼянівська» на зеленій лінії М3, за 856 м від центру місцевості; «Тараса Шевченка» на синій лінії М2 — за 1,3 км.
- Назва, за довідниками, — від татар із Поволжя, переважно миловарів і дрібних торговців, які в 1840-х роках оселилися біля нинішньої Татарської вулиці.
- Татарка лежить на вузькому звивистому узгірʼї між Подолом і Лукʼянівкою. Стару одноповерхову забудову в 1970–1980-х майже повністю знесли, тепер тут житлові квартали.
уся місцевість — в одному районі
узгірʼя між Подолом і Лукʼянівкою
856 м від центру місцевості, М3 сирецько-печерська
- Татарка
- Мметро, М2
- Мметро, М3
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Лукʼянівська» — 856 м, М3 сирецько-печерська; «Тараса Шевченка» — 1,3 км, М2 оболонсько-теремківська; «Контрактова площа» — 2,0 км, М2 оболонсько-теремківська.
Електричка: «Почайна» — 1,9 км.
Де це: межі й сусіди
Татарка займає вузьке звивисте узгірʼя на північний захід від історичного центру Києва. Довідники обмежують її Подолом, Глибочицею, Щекавицею, Лукʼянівкою, Юрковицею та двома ярами — Вовчим і Репʼяховим. Основні вулиці — Лукʼянівська, Нагірна, Стара Поляна, Татарська, Печенізька, Половецька і вулиця Князя Володимира Мономаха (колишня Отто Шмідта, а ще раніше — Верхньоюрківська).
Із Лукʼянівкою Татарка межує на південному заході, приблизно по вулиці Кмитів Яр: ця вулиця входить до меж Лукʼянівки, які наводить Енциклопедія сучасної України. На схід і північ узгірʼя спадає схилами до Подолу, Щекавиці й Юрковиці, на південний схід — до долини Глибочиці, де колись текла однойменна річка.
Офіційних меж історичні місцевості Києва не мають, тож у різних довідниках вони трохи різняться. Уся Татарка належить до Шевченківського району, а Поділ під її схилами — це вже Подільський район.
Звідки назва
Пояснення назви в довідниках однакове. За «Вулицями Києва» (1995) і топонімічним довідником Пономаренка та Різника (2003), у 1840-х роках біля нинішньої Татарської вулиці оселилися нижньогородські татари — переважно миловари й торговці. Невдовзі частина з них перебралася ближче до Житнього ринку на Подолі, а назва лишилася за узгірʼям.
Радіо Свобода в програмі про татар України 2004 року розповідає так само: переселенці з Поволжя оселялися на узгірʼї на Лукʼянівці, займалися дрібною торгівлею й виготовленням мила, і місцевість дістала назву за ними. Згодом татарський осередок перемістився на схили Щекавиці, де досі є мусульманський цвинтар. Центральна вулиця місцевості називається Татарською з 1860-х років.
Є й переказ, який наводять «Вулиці Києва»: назви Татарській і паралельним їй Печенізькій та Половецькій вулицям нібито дав землемір Таїров. Це саме переказ: документальних підтверджень довідник не наводить.
Історія: від мисливців на мамонтів до житлових кварталів
Біля підніжжя пагорбів, між нинішньою Кирилівською вулицею і Богуславським узвозом, живуть мисливці пізнього палеоліту. У 1893–1900 роках стоянку розкопав Вікентій Хвойка: у нижньому шарі знайшли кістки 67 мамонтів і бивень із гравіюванням.
На узгірʼї селяться переселенці з Поволжя, і місцевість дістає назву Татарка. У другій половині XIX століття її забудовують переважно одно- і двоповерховими будинками.
За паспортом Києва, Татарку разом із Лукʼянівкою приєднали до міста в 1850-х роках. 1869 року, коли офіційно називали вулиці, Татарку записали як частину Лукʼянівки.
На вулиці Стара Поляна за пів року зводять деревʼяну церкву-школу на честь митрополита Макарія; її освячують 7 листопада 1897 року. Храм діє й досі.
Татарка опиняється в центрі гучного судового процесу над Менделем Бейлісом: на тодішній Верхньоюрківській вулиці жили і він, і головні свідки. 1913 року Бейліса виправдали.
Стару одноповерхову Татарку майже повністю зносять. У 1983–1984 роках, коли будують Лукʼянівський житловий масив, зникає вулиця Чмелів Яр зі старими хатами, а її трасою прокладають нову ділянку Лукʼянівської вулиці.
Що там зараз
Транспорт. Метро на самій Татарці немає. Найближча станція — «Лукʼянівська» на зеленій лінії М3, за 856 м від центру місцевості. Синя лінія М2 найближче підходить станцією «Тараса Шевченка» (1,3 км) на Подолі, звідки на узгірʼя доведеться підніматися; «Контрактова площа» — за 2,0 км. Найближча зупинка міської електрички — «Почайна», за 1,9 км.
Забудова. Сьогодні Татарка — щільна житлова місцевість: багатоповерхівки 1970–1980-х і новіші житлові комплекси, між якими подекуди збереглися будинки й садиби кінця XIX — початку XX століття.
Макаріївська церква. На вулиці Стара Поляна стоїть деревʼяна церква 1897 року. «Телеграф» називає її єдиною деревʼяною церквою кінця XIX століття, що вціліла в Києві.
Мечеть «Ар-Рахма». На вершині сусідньої Щекавиці, над Подолом, у грудні 2011 року відкрили мечеть, яку Духовне управління мусульман України називає першою великою мечеттю Києва з мінаретом. У буклеті про мечеть ДУМУ нагадує: сама назва Татарки береже памʼять про мусульман, які компактно жили тут із середини XIX століття.
Кирилівська стоянка. Місце розкопок — приблизно за 650 м на північ від центру Татарки, біля підніжжя схилів на Кирилівській вулиці; на карті вгорі воно позначене.
Як не сплутати: Татарка, Лукʼянівка й Щекавиця
Через спільну історію назви цих місць на мапі переплутані: «лукʼянівські» обʼєкти часто стоять саме на Татарці.
| Назва | Що це | Де саме |
|---|---|---|
| Татарка | історична місцевість, колишня татарська слобідка | узгірʼя між Подолом, Глибочицею, Щекавицею, Лукʼянівкою й Юрковицею; Шевченківський район |
| Лукʼянівка | сусідня місцевість; 1869 року Татарку записали як її частину | на південний захід від Татарки, за вулицею Кмитів Яр; теж Шевченківський район |
| Лукʼянівська вулиця | вулиця, названа за Лукʼянівкою | не на Лукʼянівці, а на Татарці й Щекавиці |
| Лукʼянівський житловий масив | багатоповерхівки 1980-х | між Лукʼянівською та Глибочицькою вулицями, на місці колишньої вулиці Чмелів Яр |
| Щекавиця | гора над Подолом із мечеттю «Ар-Рахма» | на схід від Татарки |
Часті запитання
Татарка — це який район Києва?
Татарка — лівий чи правий берег?
Чому місцевість називається Татарка?
Яке метро біля Татарки?
Татарка — це частина Лукʼянівки?
Що таке Кирилівська стоянка і де вона?
Чи є біля Татарки мечеть?
- Л. Пономаренко, О. Різник, «Київ. Короткий топонімічний довідник», 2003: межі й вулиці, назва, 1869 рік, справа Бейліса, знесення, Чмелів яр.
- «Вулиці Києва», 1995, у WWW Енциклопедії Києва: «Татарка» і «Татарська вулиця» (архів): межі, назва, забудова, переказ про землеміра.
- Радіо Свобода, «Татари в Україні», 2004: переселенці з Поволжя, заняття, назва, Щекавиця.
- КМДА, «Паспорт міста Києва» станом на 01.01.2021: приєднання Татарки в 1850-х.
- Енциклопедія сучасної України, «Кирилівська стоянка» і Zaxid.net, «Київські кроманьйонці»: розкопки 1893–1900 років, дата, місце.
- ЕСУ, «Лукʼянівка»: межа з Татаркою, масив 1980-х.
- «Дзеркало тижня», «Нове життя Старої Поляни», 2007 і «Телеграф», 2025: Макаріївська церква, справа Бейліса, сучасна забудова.
- ДУМУ, буклет «Ар-Рахма» і блог посла Великої Британії, 2011: мечеть на Щекавиці, відкриття.
- Вікіпедія, «Шевченківський район (Київ)» і LIGA.net: склад району, нова назва вулиці Отто Шмідта.
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, район вулиць Татарки.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Шевченківський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Метро Києва — лінії, станції й вартість проїзду.
- Лукʼянівка у Києві — сусідня Лукʼянівка, з якою Татарка межує.
- Дорогожичі — західна сусідка зі станцією метро «Дорогожичі» й Кирилівським гаєм.
- Щекавиця — сусідня гора на південному сході: мечеть «Ар-Рахма» й легенда про Щека.
- Антифіївка — частина Татарки вздовж вулиці Стара Поляна, названа на честь околоточного Антифєєва.
Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 26 жовтня 2026.




