Перейти до змісту
Карта тривог
Суспільство

Шулявка у Києві: який це район, де на карті й звідки назва

МісцевістьШулявка на карті Києва: Шевченківський і Соломʼянський райони · правий берег
Карта тривог Києва: чи є тривога заразКарта тривог →
Коротко про головне

Шулявка — історична місцевість на правому березі Дніпра, у Шевченківському і Соломʼянському районах Києва (рос. Шулявка).

  • Шулявка лежить обабіч Берестейського проспекту: північний бік належить до Шевченківського району, південний — до Соломʼянського. Найближче метро — «Шулявська» на червоній лінії, за 574 м від центру місцевості.
  • Назву найчастіше виводять від літописного урочища Шелвов борок — низькорослого лісу з галявинами.
  • Тут із 1898 року зводили Київський політехнічний інститут, а в грудні 1905-го робітники проголосили «Шулявську республіку», що протрималася кілька днів.
Район
Шевченківський і Соломʼянський

межа проходить Берестейським проспектом

Берег Дніпра
правий

на захід від центру міста

Найближче метро
«Шулявська»

574 м від центру місцевості, М1 святошинсько-броварська

Карта
Шулявка на карті Києва
Наведіть на точку або торкніться її, щоб побачити назву. Позначено центр місцевості, найближче метро й орієнтири.
  • Шулявка
  • Мметро, М1
  • Тшвидкісний трамвай
  • Еелектричка
  • орієнтири
  • сусідні місцевості

Найближче метро: «Шулявська» — 574 м, М1 святошинсько-броварська; «Політехнічний інститут» — 1,6 км, М1 святошинсько-броварська; «Берестейська» — 2,0 км, М1 святошинсько-броварська.

Швидкісний трамвай: «Індустріальна» — 681 м; «Олекси Тихого» — 880 м.

Електричка: «Караваєві Дачі» — 1,4 км; «Вагонне Депо» — 1,7 км.

Відстані — по прямій від центру місцевості за даними OpenStreetMap. Межі місцевостей у Києві офіційно не затверджені, тому на карті центр і мікрорайони, а не контур.

Де це: межі й сусіди

Шулявка лежить на захід від центру Києва, обабіч Берестейського проспекту (у 1985–2023 роках — проспект Перемоги). Офіційних меж немає, тож довідники описують Шулявку приблизно: уздовж проспекту, а на південь від нього — до Борщагівської вулиці. На заході, біля перетину проспекту з вулицями Олександра Довженка й Вадима Гетьмана, стоять названі на честь місцевості станція метро «Шулявська» і Шулявський шляхопровід.

З яких частин складається. Шосе, прокладене в середині XIX століття, розрізало Шулявку навпіл. Права (якщо їхати з центру в бік Святошина), «міська», Шулявка тягнулася від нинішнього Повітрофлотського шляхопроводу до зоопарку й увійшла до меж Києва в 1850-х. Ліва, «сільська», лишалася селом аж до 1912 року; саме на ній виросли завод Ґретера і Криванека та Політехнічний інститут. Цей поділ видно й сьогодні: північний бік проспекту належить до Шевченківського району, південний — до Соломʼянського.

Сусіди. На заході прилягають Казенні дачі (на OpenStreetMap їх позначено як частину Шулявки), на півдні — Караваєві дачі, на сході — кампус КПІ (окрема точка на карті). На північному сході, за Дегтярівською вулицею, починається Лукʼянівка, на південному сході — Соломʼянка.

Звідки назва

Однозначної відповіді немає. Найпоширеніша версія повʼязує назву з літописним урочищем Шелвов борок: так, за довідниками, називали низькорослий лісок із великою кількістю галявин. Урочище згадує Іпатіївський літопис у XII столітті: «Великий Київ» називає першою згадкою 1146 рік, «Телеграф» наводить запис 1160 року про «Шелвово сельце під борком», де стояв князь Ростислав Мстиславич.

У XVII столітті місцевість ще фігурує як Шелвов борок, а у XVIII — вже як село Шулявка, Шулявщина або Шульжанське подвірʼя Софійського монастиря.

Інші пояснення трапляються в популярних текстах, але не підтверджені: від слова «шуліка» (хижий птах, що нібито водився біля Либеді), від «шуя» (ліва рука, бо місцевість лежала лівіше від старого центру) чи від «шула» — стовпа для огорожі.

Фрагмент австро-угорської військової мапи 1891 року: на захід від Києва підписано Szulawszczyna, поруч Bielicze, Dacze і Sołomienka
Шулявщина (Szulawszczyna) на австро-угорській військовій мапі 1891 року, на захід від Києва. Вікісховище, суспільне надбання.

Міфи й чутки про Шулявку: що правда

Шулявка любить гучні історії: хижі птахи, власна республіка, бомби в лабораторії, трикутник для наречених. Дещо з цього навіть правда, і зазвичай те, що звучить найменш імовірно.

Що кажуть Що насправді
«Шулявка названа на честь шулік» Документів немає. Іпатіївський літопис під 1160 роком знає «Шелвово сельце під борком», далі назва переходить у «Шулевщину» й «Шулявщину». Шуліка живе лише в популярних текстах, і навіть там зі словом «нібито».
«Дачу тут завів митрополит Варлаам» Частково. Дачу пов’язують із ним, а от митрополитом Варлаам Ванатович не був: 1722 року Петро I дав йому лише сан архієпископа. 1730-го його заарештували за сфабрикованим звинуваченням у зраді, позбавили сану й на десять років запроторили до Кирило-Білозерського монастиря.
«Шулявська республіка була справжньою державою» Неправда. Нарис історії КПІ пише про фабрично-заводський район, «який називали» республікою. Вікіпедія заносить її до категорії історичних держав, але й там «президент» у лапках: Федір Алексєєв був слюсарем заводу й головою Ради робітничих депутатів.
«Республіка протрималась чотири дні» Частково. Чотири дні виходить, якщо рахувати з 12 до 16 грудня 1905 року. Нарис КПІ каже, що поліцію звідти вигнали ще в середині листопада, Українська радянська енциклопедія датує появу «республіки» кінцем листопада, а війська взяли Шулявку лише 17 грудня.
«У лабораторії КПІ робили бомби» Правда за версією самого КПІ. Його нарис історії пише, що 1905 року «у хімічній лабораторії для бойових дружин таємно виготовляли бомби». Другого незалежного підтвердження ми не знайшли.
«Сікорський і Корольов вчилися на Шулявці» Правда. Головний корпус КПІ заклали 1898 року на шулявській землі. Сікорський навчався тут у 1907–1911 роках, Корольов вступив 1924-го, а 1926-го перевівся до Москви, де й закінчив навчання 1929-го.
«Першу у світі платівку з українськими піснями випустили на Шулявці» Неправда, хоч і красиво. За даними Музею українського грамзапису, пісні українською вперше записали в Лондоні 1899 року. У Києві Микола Лисенко записав перші 11 платівок із фольклором 1909-го, на студії «Інтернаціональ Екстра Рекорд». Шулявська фабрика «Екстрафон» випустила свої платівки з українською музикою 1912 року.
«Палац одружень прозвали Бермудським трикутником» Правда. Будівля трикутна, із трьома парадними входами, і місцеві жартівники не втрималися. Стоїть вона на проспекті, там, де колись були склади нафтопродуктів бакинської фірми братів Нобелів. Так пишуть Олександр і Діна Муратови.
Портрет київського архієпископа Варлаама Ванатовича в митрі, з жезлом у руці, XVIII століття
Архієпископ Варлаам Ванатович, з яким пов’язують шулявську дачу. Портрет XVIII століття з колекції заповідника «Києво-Печерська лавра». Вікісховище, суспільне надбання.

Історія: від літописного борку до проспекту

Хронологія
Як митрополича дача стала робітничою околицею, а потім частиною міста
XII століття — Шелвов борок

Урочище потрапляє до Іпатіївського літопису. За «Великим Києвом», поселення зникло після навали хана Батия 1240 року, і знову люди оселилися тут лише в XVII столітті.

Близько 1722 — 1847 — дача митрополитів

Київський архієпископ Варлаам Ванатович влаштував тут літню резиденцію, і митрополити відпочивали на Шулявці понад століття. 1847 року ці землі забрала держава.

1850-ті — 1912 — робітнича околиця

Права частина входить до меж Києва в 1850-х, ліва — лише 1912 року. Наприкінці 1881 року на лівому боці починається історія заводу Якова Ґретера, згодом — Ґретера і Криванека, і Шулявка стає робітничою околицею.

1898 — Політехнічний інститут

Інститут отримує ділянку в 38 десятин уздовж Брест-Литовського шосе. Корпуси зводять за проєктом Ієроніма Кітнера під керівництвом Олександра Кобелєва; головний корпус постав до 1901 року.

Грудень 1905 — «Шулявська республіка»

12 грудня (за старим стилем) за рішенням Ради робітничих депутатів починається загальний страйк. Робочі дружини виганяють із кварталів між заводом і КПІ поліцію, штаб працює в корпусі інституту. У ніч на 16 грудня війська оточують Шулявку, і «республіку» придушують.

1963 — 1970-ті — метро й нова забудова

5 листопада 1963 року відкриваються станції «Політехнічний інститут» і «Завод „Більшовик“» (нині «Шулявська»), а 1964-го — Шулявський шляхопровід. Стару одноповерхову забудову майже всю зносять, її місце займають пʼяти- й девʼятиповерхівки.

Чеська Шулявка: завод на дачах і лист у фундаменті

Завод, за дослідниками Олександром і Діною Муратовими, почався з брухту. Влітку 1882 року Яків Ґретер, швейцарець і консул Бельгії в Києві, робив залізні вироби зі знятих з озброєння гвинтівок Бердана, скуплених в інтендантства; металеві ліжка й форми для рафінаду пішли вже потім. Компаньйоном був гессенський інженер Філіп Мозер. Чех Йозеф Криванек, якого інколи записують у співзасновники, з’явився на заводі лише 1888 року, коли Мозер пішов зі справи, а Ґретер опинився на межі банкрутства.

Криванек кликав людей із Чехії. Після 1900 року, рахують Муратови, на заводі працювало 1200 робітників, майже 300 із них чехи, і чехами були всі майстри. З родинами виходило близько тисячі людей, третина київської чеської громади, і її ядро жило на Шулявці та Караваєвих дачах. Підприємство так і звали: «Завод на дачах». Робочий день тривав із шостої ранку до шостої вечора, майстер отримував 130 рублів на місяць, робітник 35. Коли через сваволю майстрів приїжджали фабричні інспектори, Ґретер відбивався: «Назвіть мені майстра ливарів, який не п’є й не рукоприкладствує».

Поруч із цією колонією виросла фабрика платівок «Екстрафон» (нині вулиця Сім’ї Бродських, 31–33). Історія фабрики має красиву деталь: у фундамент заклали скляну посудину з листом засновника, чеха Їндржиха Їндржишека, до нащадків, і лист знайшли під час перебудови 1965 або 1966 року. У червні 1911-го, ще до відкриття, пожежа завдала фабриці збитків близько 150 000 рублів. Страховки не було, бо адміністративно вона стояла за межами Києва. Та у 1915–1916 роках вона вже могла робити 500 000 платівок на рік.

Кольоровий план 1913 року: Шулявка, Брест-Литовське шосе, корпуси Політехнічного інституту під номером 103 і фабрика платівок на дачних лініях під номером 107
Шулявка на плані «Наглядный план г. Киева» видавця А. Г. Максимова, 1913 рік. Під № 103 Політехнічний інститут, під № 107 фабрика грамофонних платівок «Екстрафон» на 2-й дачній лінії. Вікісховище, суспільне надбання.

Гарматну вулицю, що відділяє Шулявку від Грушок, за Муратовими, прозвали так через завод: у роки Першої світової відремонтовані гармати вивозили до станції дорогою, якої не було видно з шосе. А 1930 року Євген Патон відкрив у зварювальному цеху заводу лабораторію, і до 1934-го з неї виріс Інститут електрозварювання.

Металевий каркас ливарного цеху заводу «Більшовик» під час будівництва, 1930-ті роки
Будівництво ливарного цеху заводу «Більшовик», 1930–1935 роки: так після націоналізації 1922 року називався завод Ґретера. ЦДАЕА, «Фотолітопис України», CC BY 4.0.

Як Політехнік опинився на Шулявці

Як розповідало «Дзеркало тижня» 1998 року, про Шулявку спершу й не думали: серед кандидатів були Виноградники на Липках, Троїцька площа й навіть Батиєві гори. У жовтні 1897 року директор департаменту Володимир Ковалевський обрав ділянку біля Житомирського шосе, і за 38 десятин довелося запропонувати взамін 76 міських.

Кольорова поштова листівка близько 1910 року: корпуси Київського політехнічного інституту за широким шосе
Політехнічний інститут на поштовій листівці Д. Маркова, 1910 рік. Вікісховище, суспільне надбання.
Групове фото планерної секції Київського політехнічного інституту на траві, позаду крило планера, 1924 рік
Планерна секція Авіаційного науково-технічного товариства Політехнічного, команда планера «КПІР», 1924 рік. Того ж року до інституту вступив Корольов, але чи є він на знімку, архів не вказує. ЦДАЕА, «Фотолітопис України», CC BY 4.0.

Шість днів Шулявської республіки

Пружину стискали весь 1905 рік. У січні, за нарисом КПІ, студенти Політехнічного забарикадувалися й водою з пожежного шланга відрізали поліції та козакам вхід до інституту, а робітники Ґретера, за Муратовими, вивезли двох ненависних майстрів на тачці на смітник. 30 жовтня у великій фізичній аудиторії вперше зібралася Київська рада робітничих депутатів на чолі зі слюсарем заводу Федором Алексєєвим, а після воєнного стану 20 листопада вона пішла в підпілля й обрала Шулявку. Далі всі дати за старим стилем.

Грудень 1905
Від першого дня страйку до обшуків у Політехнічному
1
12 грудня: заводи стають
Рішення Рада ухвалила напередодні, на підтримку московського повстання. Зупиняються всі великі підприємства міста, за кілька годин дружини вже патрулюють квартали. Звіт міністерства юстиції описує цей день так: «…Робітники, що з’явилися у кількості близько ста чоловік, озброєні револьверами … відібрали у чинів поліції шашки та револьвери». Цим днем датують і маніфест «громадян Шулявської республіки», але джерело тут газетна стаття Андрія Манчука 2007 року, а документа 1905 року ми не бачили.
2–3
13–14 грудня: тиша в джерелах
Окремих подій цих двох днів у прочитаних нами джерелах немає. Відомо без точних дат: суперечки більшовиків і меншовиків у Раді гальмують повстання, а генерал-губернатор Володимир Сухомлинов стягує до двох тисяч поліцейських і солдатів.
4
15 грудня: кільце
За одними описами, цього дня квартали оточено й почалися масові арешти, усього понад 78 людей. Нарис КПІ називає ніч на 16 грудня.
5
16 грудня: сутички
На вулицях дружинники б’ються із солдатами, «але сили були нерівними», пише нарис КПІ. Поліція обшукує будинки й цехи, вилучає зброю. Алексєєв встигає втекти, а заарештують його вже в Саратові.
6
17 грудня: кінець
Війська захоплюють Шулявку й заходять на територію Політехнічного. Членів Ради заарештовано, обшуки доходять до квартир викладачів і студентів, ініціаторів висилають на три-чотири роки до віддалених місць Росії.

Рахунок виставив і завод: за Муратовими, у грудні звільнили 898 людей, а 19 січня 1906 року назад узяли тільки 550, на меншу зарплату й 10-годинний день. «Чорний список» ще 2012 року лежав в архіві відділу кадрів.

Що там зараз

Транспорт. Головна вісь — Берестейський проспект: цю історичну назву йому повернули рішенням Київради від 9 лютого 2023 року. Уздовж проспекту йде червона лінія метро: найближча станція — «Шулявська» (574 м від центру місцевості), на схід — «Політехнічний інститут» (1,6 км), на захід — «Берестейська» (2,0 км). Південніше ходить швидкісний трамвай: станції «Індустріальна» (681 м) та «Олекси Тихого» (880 м). Найближчі зупинки електрички — «Караваєві Дачі» (1,4 км), «Вагонне Депо» (1,7 км) і «Паркова» (1,7 км).

Шулявський шляхопровід зʼєднує над проспектом вулиці Олександра Довженка й Вадима Гетьмана — це частина Малої окружної дороги. Першу естакаду відкрили 1964 року, а нову, на шість смуг, — 28 грудня 2019 року.

КПІ, кіностудія, парк і зоопарк. По південний бік проспекту — кампус КПІ з корпусами кінця XIX — початку XX століття. По північний — кіностудія імені Олександра Довженка: її почали будувати навесні 1927 року на місці Сирецького іподрому, з якого 1910 року піднявся в небо на літаку власної конструкції професор КПІ Олександр Кудашев і де літав Петро Нестеров. Поруч — парк імені Івана Багряного (до 2023 року — Пушкінський), закладений на початку XX століття, і Київський зоопарк: з 1913 року він розташований на Берестейському проспекті, 32, за 1,6 км від центру місцевості, на межі з Лукʼянівкою.

Великий павільйон Київської кінофабрики на Брест-Литовському шосе, на передньому плані колоди, 1928 рік
Великий павільйон Київської кінофабрики на Брест-Литовському шосе, 1928 рік: нинішня кіностудія імені Довженка наступного року після початку будівництва. ЦДАЕА, «Фотолітопис України», CC BY 4.0.

Забудова. До радянських багатоповерхівок додалися житлові комплекси, бізнес-центри й торгові центри. Неподалік станції «Шулявська» — Київський національний економічний університет.

Як не сплутати

Слово «Шулявка» живе в кількох назвах, і не всі вони про місцевість.

Назва Що це Де саме
Шулявка історична місцевість обабіч Берестейського проспекту, у двох районах
Станція «Шулявська» станція метро на червоній лінії; до 1993 року — «Завод „Більшовик“» проспект біля вулиці Олександра Довженка
Шулявський шляхопровід розвʼязка Малої окружної дороги над проспектом, між вулицями Довженка й Вадима Гетьмана
Шулявська вулиця невелика вулиця Шевченківський район, від вулиці Віктора Ярмоли до Берестейського провулку
«Шулявські» дачі так у «Зводі памʼяток Києва» підписано Караваєві дачі на південь від Шулявки

Часті запитання

Що таке Шулявка?

Історична місцевість на заході Києва, колишнє передмістя із заводами й Політехнічним інститутом. Окремої адміністративної одиниці з такою назвою немає: квартали Шулявки входять до двох районів.

Шулявка — це який район Києва?

Одразу два. Північний бік Берестейського проспекту, зі станцією «Шулявська» й кіностудією Довженка, належить до Шевченківського району, південний, з КПІ та кварталами до Борщагівської вулиці, — до Соломʼянського. Окремого Шулявського району в Києві немає.

Шулявка — лівий чи правий берег?

Правий. Шулявка лежить на захід від центру Києва, і обидва райони, до яких вона належить, — правобережні.

Чому Шулявка так називається?

Найпоширеніша версія — від літописного урочища Шелвов борок, низькорослого лісу з галявинами; у XVIII столітті тут уже було село Шулявка, або Шулявщина. Версії про птаха шуліку чи слова «шуя» й «шула» підтверджень не мають.

Що таке Шулявська республіка?

Так назвали робітничі квартали Шулявки, які в грудні 1905 року на кілька днів вийшли з-під влади поліції. Після початку загального страйку 12 грудня (за старим стилем) район контролювали робочі дружини, центром «республіки» став КПІ, а в ніч на 16 грудня війська оточили Шулявку й придушили виступ.

Де стоїть пам’ятник Шулявській республіці?

Біля стіни головного корпусу КПІ: бронзова група з п’яти фігур заввишки 63 см. Скульптор Микола Рапай, 1985 рік, до 80-річчя подій. Таблицю з написом станом на 2017 рік демонтували.

З яких частин складається Шулявка?

Історично — з двох половин, розділених шосе (нині Берестейський проспект): правої, «міської», у межах Києва з 1850-х, і лівої, «сільської», — з 1912 року. На лівому боці — КПІ й Казенні дачі, на правому — кіностудія, парк і зоопарк.

Де знаходиться метро «Шулявська» і як до нього доїхати?

На Берестейському проспекті, наземний вестибюль — на перетині з вулицею Олександра Довженка. Це червона лінія М1: від «Вокзальної» треба проїхати дві станції в бік «Академмістечка» — спершу «Політехнічний інститут», за ним «Шулявська».

Як раніше називалася станція «Шулявська»?

«Завод „Більшовик“» — за сусіднім машинобудівним заводом. Під цією назвою станцію відкрили 5 листопада 1963 року, нинішню вона має з 2 лютого 1993-го. За спогадами Максима Стріхи, який тоді займався перейменуваннями в Київраді, нову назву підказала Оксана Забужко.
Джерела
ⓘ

Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 20 жовтня 2026. Глибину станції «Шулявська» не наводимо: в офіційних і енциклопедичних джерелах її немає, а неофіційні розходяться.