Корчувате — історична місцевість і житловий масив на правому березі Дніпра, у Голосіївському районі Києва (рос. Корчеватое). Масив стоїть на березі Галерної затоки, на південній околиці міста.
- Метро немає: найближча станція — «Видубичі» на зеленій лінії М3, 4,1 км по прямій. Поруч зупинка електрички «Проспект Науки» (1,0 км), а автобус № 20 возить до метро «Либідська» й «Площа Українських Героїв».
- Назва — від давнього слова «корч», тобто кущ або пень.
- Корчувате «переїхало»: спершу так звався хутір під Лисою й Багриновою горами, а масив, що успадкував назву, виріс південніше — на місці хутора Коник, частини села Мишоловка.
мікрорайони Корчувате-1 і Корчувате-2
на березі Галерної затоки Дніпра
найближча «Видубичі» — 4,1 км, М3; електричка «Проспект Науки» — 1,0 км
- Корчувате
- Мметро, М2
- Мметро, М3
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Метро в самій місцевості немає. Найближчі станції: «Видубичі» — 4,1 км, М3 сирецько-печерська; «Голосіївська» — 4,8 км, М2 оболонсько-теремківська.
Електричка: «Проспект Науки» — 1,0 км; «Петро Кривоніс» — 1,4 км.
Де це: межі й сусіди
Корчувате лежить на південно-східній околиці Голосіївського району, на правому березі Дніпра. Масив витягнувся вздовж Галерної затоки — залишку колишнього Лисогірського рукава Дніпра; головна вулиця, Набережно-Корчуватська, іде просто над водою й доходить до Новопирогівської. Із заходу Корчувате відділяють від решти міста Столичне шосе й залізниця з зупинкою «Проспект Науки».
Сусіди такі: на заході, за шосе, — Китаїв і Мишоловка, на півночі — Багринова гора, на півдні — урочище Бичок, а за затокою — Галерний і Жуків острови. Офіційних меж у київських місцевостей немає, але сам масив добре помітний: це дві частини, Корчувате-1 і Корчувате-2, затиснуті між шосе й водою.
Звідки назва
Назву виводять від давнього слова «корч» — кущ, пень: так пояснюють Енциклопедія сучасної України й довідник «Вулиці Києва». Близьке тлумачення пропонують і краєзнавці: «корчувате» місце — таке, де корчували, тобто викорчовували чагарі й пні, розчищаючи землю.
Назва переїхала. Хутір Корчувате, перша документальна згадка про який, за топонімістом Сергієм Вакулішиним, сягає 1832 року, стояв північніше — під Лисою горою й східними схилами Багринової гори, біля гирла Либіді. Згодом там виросла промислова зона вздовж нинішнього Столичного шосе. А житловий масив, який тепер називають Корчуватим, зводили на місці хутора Коник — прибережної частини села Мишоловка. На мапах назва остаточно перебралася сюди в 1980-х роках, коли виріс новий масив, хоча вулиця Набережно-Корчуватська носить її ще з 1958 року.
Історія: від цегелень до масиву на затоці
Хутір Корчувате під Лисою горою вперше згадано в документах (за С. Вакулішиним); 1842 року його вже позначено на мапі Києва.
Корчувате згадують як хутір Видубицького монастиря при цегельному заводі; поруч працюють пристань і приватні цегельні купців, які забезпечують Київ цеглою. Похилевич 1887 року називає «Корчевату» передмістям, що вже лежить на міській землі.
За С. Вакулішиним, колишній хутір Коник разом із рештою території нинішнього Корчуватого входить до меж міста. Саму Мишоловку довідник «Вулиці Києва» відносить до Києва ще з 1923 року.
Археологи відкривають могильник зарубинецької культури, який отримує назву від Корчуватого.
Корчувате стає робітничим селищем. 1958 року Набережна вулиця отримує назву Набережно-Корчуватська, на початку 1960-х на ній зʼявляються перші багатоповерхівки, а з 1970-х росте друга черга масиву — Корчувате-2.
Що там зараз
Масив. Корчувате-1 — перша, старша черга, Корчувате-2 — друга, більша, забудована багатоповерхівками з 1970-х. Між новими будинками збереглися садиби старого Коника, а кілька давніх деревʼяних хат досі стоять на Набережно-Корчуватській і сусідніх вулицях. У мікрорайоні є школа, дитсадок, дитяча бібліотека й пошта. Енциклопедія сучасної України оцінювала населення масиву приблизно в 5,4 тис. осіб; новіших даних немає.
Вода й зелень. Набережно-Корчуватська тягнеться вздовж Галерної затоки, тож у повінь окремі ділянки вулиці підтоплює. На південь від масиву лежить урочище Бичок — острівець заплавної діброви, з 2007 року в складі Національного природного парку «Голосіївський». На захід, за шосе, — Китаївські ставки й Голосіївський ліс.
Що подивитися. Парк «Диск» на Набережно-Корчуватській названо за колишнім кінотеатром масиву: тут росте старий ясен і стоїть памʼятник Небесній Сотні. У мікрорайоні є каплиця святого Миколая.
Транспорт. Метро до Корчуватого не доходить: до станції «Видубичі» на зеленій лінії М3 — 4,1 км по прямій, до «Голосіївської» на синій М2 — 4,8 км. Найближча залізнична зупинка — «Проспект Науки» (1,0 км) на лінії Київ-Деміївський — Миронівка, далі на південь — станція «Петро Кривоніс» (1,4 км). Автобус № 20 «Станція метро «Площа Українських Героїв» — Житловий масив Корчувате» їде через станцію «Либідська».
Як не сплутати: старе й нове Корчувате
| Назва | Що це | Де саме |
|---|---|---|
| Корчувате (масив) | житловий масив 1960–1980-х, мікрорайони Корчувате-1 і Корчувате-2 | на березі Галерної затоки, на місці хутора Коник; Голосіївський район |
| Старе Корчувате | хутір, відомий з 1832 року, згодом цегельні й промислова зона | північніше, під Лисою й Багриновою горами, уздовж Столичного шосе |
| Корчуватська вулиця й провулок | названі за місцевістю | на Мишоловці, а не в самому Корчуватому |
Часті запитання
Корчувате — це який район Києва?
Корчувате — лівий чи правий берег?
Чому Корчувате так називається?
Як доїхати до Корчуватого і чи є там метро?
Коли Корчувате стало частиною Києва?
Чим відрізняються Корчувате-1 і Корчувате-2?
Де було «старе» Корчувате?
- Енциклопедія сучасної України, «Корчувате» (2014): район, затока, назва, хутір при цегельні, пристань, могильник, два мікрорайони, населення.
- WWW Енциклопедія Києва, «Корчувате» (за довідником «Вулиці Києва», 1995; архів): розташування, назва, хутір Видубицького монастиря.
- І. Парнікоза («Мислене древо»): історія прилеглих до Лисої гори місцевостей і «Народжені річковим плином»: перенесення назви, 1832 рік за С. Вакулішиним, мапи 1842 і 1980-х, 1933 рік, парк «Диск», старі хати.
- Л. Похилевич, «Уезды Киевский и Радомысльский» (1887) і «Сайт истории Киева» (архів): Корчувата як передмістя на міській землі, друга версія назви.
- Вікіпедія: «Корчувате», «Набережно-Корчуватська вулиця», «Галерна затока», «Урочище Бичок», «Китаїв», «Проспект Науки (зупинний пункт)»: мікрорайони, вулиця й підтоплення, затока, урочище, сусіди, залізниця.
- Укрінформ, 15 червня 2019: урочище Бичок у складі НПП «Голосіївський».
- «Київпастранс», автобус № 20: маршрут «Станція метро «Площа Українських Героїв» — Житловий масив Корчувате».
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, розташування Корчуватської вулиці.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Голосіївський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Приміські електрички Києва — напрямки й як дізнатися найближчу.
- Мишоловка у Києві — сусіднє колишнє село в тому самому Голосіївському районі.
- Пирогів — колишнє село на південному заході, за Столичним шосе, з музеєм просто неба.
- Китаїв — західна сусідка за залізницею: Китаївська пустинь і легенда про князя Китая.
- Багринова гора — гора, під схилами якої виникли хутори Багринів і Ксаєв, звідки починалось Корчувате.
Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 26 жовтня 2026.




