Біличі — історична місцевість, колишнє село й житловий масив на заході Києва (рос. Беличи), у Святошинському районі на правому березі Дніпра. Лежать між Берестейським проспектом, проспектом Академіка Палладіна, вулицею Академіка Булаховського й лісом.
- Метро поруч: «Академмістечко» червоної лінії М1 — 816 м від центру Біличів, «Житомирська» — 1,4 км. До станції «Академмістечко» з Біличів веде окремий вестибюль.
- Уперше згадані в літописі як Буличі — 1160 чи 1161 року, джерела розходяться. Назву Біличі село носить з XVI століття.
- Масив Біличі — чотири мікрорайони, 8-й, 10-й, 12-й і 13-й, які почали будувати 1988 року на місці південної частини села. Північна частина лишилася садибною, з кутками Шуляки, Хайли й Цундарі.
правий берег, захід Києва, між Берестейським проспектом і лісом
до «Академмістечка» по прямій, лінія М1
у літописі як Буличі, 1160 або 1161 рік
- Біличі
- мікрорайони, старе село й кутки
- Мметро, М1
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Академмістечко» — 816 м, М1 святошинсько-броварська; «Житомирська» — 1,4 км, М1 святошинсько-броварська.
Електричка: «Новобіличі» — 2,1 км.
Де це: межі й сусіди
Біличі лежать на заході правобережного Києва. Офіційних меж у київських місцевостей немає; Вікіпедія й Zagorodna.com окреслюють Біличі Берестейським проспектом (колишнім проспектом Перемоги), проспектом Академіка Палладіна, вулицею Академіка Булаховського й лісом.
Місцевість має дві частини. Житловий масив Біличі — чотири мікрорайони на півдні, між Берестейським проспектом і вулицею Академіка Єфремова: 8-й і 12-й ближче до проспекту Палладіна, 10-й і 13-й — західніше, біля вулиць Прилужної й Миколи Ушакова. Північніше лежить старе село з садибами й кутками.
Сусіди такі: на північному заході — Новобіличі, на північному сході, за проспектом Палладіна, — Академмістечко, на сході — Святошин, на південному заході — Катеринівка. На заході Біличі підходять до лісу.
Уся місцевість належить до Святошинського району. Межі всіх десяти районів і те, які масиви до якого належать, видно на карті районів Києва.
Звідки назва
Біличі — одне з найдавніших поселень довкола Києва. Уперше їх згадано в літописі як Буличі: Вікіпедія датує згадку 1160 роком, Zagorodna.com — 1161-м і переказує, що тоді під Буличами розбили військо князя Ізяслава Давидовича в боротьбі за київський престол. Під теперішньою назвою село фігурує в документах з XVI століття.
Звідки саме слово, достеменно не відомо. За Вікіпедією, назва походить від імені Булич. Друга, менш поширена версія виводить її з арабського «булуч» — «дубовий гай»: обабіч річки Борщагівки, що тече неподалік, колись тягнувся дубовий ліс.
Від села пішли й інші назви: сусідні Новобіличі, залізнична станція Біличі й старий Біличанський шлях, що вів сюди зі Святошина, — на ньому виросли нинішні вулиці Біличанська й Василя Стуса.
Історія: від літописних Буличів до масиву 1988 року
Кілька століть Біличі були невеликим селом під Києвом, і лише в другій половині XX століття місто дійшло до них упритул.
Поселення вперше згадано в літописі як Буличі: 1160 року за Вікіпедією, 1161-го — за Zagorodna.com. Під назвою Біличі воно фігурує в документах з XVI століття.
Біличі належать Києво-Печерській лаврі: за Zagorodna.com, 1756 року слобода Київської сотні має 8 дворів. Після секуляризації 1786 року селяни стають казенними, а 1797-го коштом київського купця Івана Долинного зводять деревʼяну церкву Зачаття Іоанна Предтечі.
1852 року церкву ремонтують і ставлять нову деревʼяну дзвіницю. За Zagorodna.com, 1856 року в селі 35 дворів, 198 чоловіків і 216 жінок.
У жовтні 1923 року Біличі вперше включають до Києва, але статус села ще не раз змінюють: у 1930–1937 роках воно в Київській приміській смузі й центр Білицької сільради, а в 1937–1966-му — у Києво-Святошинському районі Київської області. За Вікіпедією, під час Голодомору 1932–1933 років загинули 250 мешканців села.
2 лютого 1966 року Біличі включають до меж міста, а 24 лютого — до Жовтневого району. Згодом західні масиви відходять до Ленінградського району, а з 2001 року належать до Святошинського.
На знесеній південній частині села й північно-західній частині Святошина, між проспектом Академіка Палладіна й Чорнобильською вулицею, зводять масив Біличі з чотирьох мікрорайонів. Під забудову йдуть і старі кутки: найстаріший, Фузики, і Босьонки зносять у 1980-х, Мовчуни — на межі 1980–1990-х.
Сільська церква теж не вціліла. Храм Зачаття Іоанна Предтечі закрили в 1930-х, а в 1950-х знесли: за Вікіпедією, він стояв там, де тепер автостоянка біля школи № 55 на Осінній вулиці. Нову церкву будують з 2006 року на Чорнобильській вулиці, 15-А.
Що там зараз
Масив і старе село. Біличі — це водночас багатоповерховий масив кінця 1980-х на півдні й садибне село на півночі. За Вікіпедією, село поділялося на кутки: Босьонки, Вовки, Ґалаґани, Деркачі, Мовчуни, Сажалки, Сивані, Хайли, Фузики, Цундарі й Шуляки. Частину знесли разом зі старою забудовою, а Шуляки й Хайли на півночі (Хайли — біля кладовища), Цундарі на північному сході, Сивані на сході й наймолодші Вовки на заході є й досі; Zagorodna.com пише, що планування старого селища здебільшого збереглося з 1950-х.
Що поруч. У масиві — школи № 50, 287, 288 і 304, два центри первинної медико-санітарної допомоги й автостанція № 5 «Дачна» на Берестейському проспекті, 142. На схід від Біличів, біля станції метро «Житомирська», лежить «Зелена діброва» — комплексна памʼятка природи місцевого значення, а на заході місцевість підходить до лісу.
Транспорт. Найближча станція метро — «Академмістечко», кінцева червоної лінії М1, за 816 м від центру Біличів; «Житомирська» — за 1,4 км. Найближча зупинка електрички — «Новобіличі» (2,1 км) на лінії на Коростень. Чорнобильською вулицею ходять тролейбуси № 7 до метро «Площа Українських Героїв» і № 39 до вулиці Зодчих, автобус № 103 до вулиці Світлицького й маршрутка № 401 до вокзалу «Південний»; від метро «Святошин» сюди їдуть автобус № 97 і маршрутка № 202, а від «Академмістечка» вулицею Ірпінською — автобус № 57. Номери — за даними КМДА станом на жовтень 2026 року; перед поїздкою маршрут зручно звірити в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Біличі й Новобіличі | Сусідні місцевості. Біличі — давнє село й масив кінця 1980-х; Новобіличі — селище середини XX століття й масив 1970-х на північному заході, біля лісу. |
| Біличі й станція Біличі | Залізнична станція «Біличі» на лінії Київ — Коростень стоїть не в Біличах, а в селищі Коцюбинське Київської області: її збудували біля хутора Берковець на початку XX століття й назвали за селом, що лежало за 5 км. Саме Коцюбинське — анклав області всередині Святошинського району. |
| Біличі й Біличе поле | Зовсім інша місцевість: Біличе поле — урочище в Подільському районі вздовж Білицької вулиці, біля Куренівки й Сирця. |
| Біличі й Академмістечко | Сусіди через проспект Академіка Палладіна. Станція метро «Академмістечко» стоїть між ними й має окремий вестибюль у бік Біличів. |
| Біличанська й Чорнобильська вулиці | Нинішня Біличанська вулиця лежить на старому Біличанському шляху зі Святошина. А в 1900–1910-х Біличанською звалася теперішня Чорнобильська — головна вулиця масиву. |
Часті запитання
Біличі — це який район Києва?
Біличі — лівий чи правий берег?
Яке метро біля Біличів?
Чому місцевість називається Біличі?
Станція Біличі — це в Біличах?
Як доїхати до Біличів?
Коли Біличі стали частиною Києва?
- Вікіпедія, «Біличі (Київ)»: межі, перша згадка й версії назви, церква, статуси 1923–1966 років, масив 1988 року й мікрорайони, кутки села, Біличанський шлях.
- Zagorodna.com, «Святошинский район: исторические местности» (рос.): межі, Буличі в літописі під 1161 роком, 1756 і 1856 роки, включення до Києва 2 лютого 1966 року.
- Вікіпедія: «Біличі (станція)» і «Коцюбинське»: станція в Коцюбинському, звідки її назва, анклав Київської області.
- Вікіпедія, «Біличе поле»: урочище в Подільському районі.
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, мікрорайони й кутки, межа Святошинського району.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Святошинський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Метро Києва — лінії, станції й вартість проїзду.
- Автобуси, тролейбуси й трамваї Києва — пошук маршруту за номером, зупинкою або «звідки — куди».
- Новобіличі у Києві — північно-західна сусідка: селище середини XX століття й масив 1970-х біля лісу.
- Академмістечко у Києві — північно-східний сусід за проспектом Палладіна, зі станцією метро «Академмістечко».
- Святошин — південно-східний сусід: дачне селище 1897 року, частину якого забудували масивом Біличі.
- Ґалаґани — Ґалаґани в Святошинському районі: хутір, який, за однією з версій, заснували брати з Біличів.
- Катеринівка — південно-західний сусід у Святошинському лісі: дачне селище 1895 року з поштовою станцією 1846 року.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Коли джерела розходяться в датах, у тексті наведено обидві. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 29 жовтня 2026, номери маршрутів — за даними КМДА станом на жовтень 2026.




