Перейти до змісту
Карта тривог
Суспільство

Бортничі у Києві: який це район, де на карті й звідки назва

МісцевістьБортничі на карті Києва: Дарницький район · лівий берег Дніпра
Карта тривог Києва: чи є тривога заразКарта тривог →
Коротко про головне

Бортничі — історична місцевість і колишнє село на лівому березі Дніпра, у Дарницькому районі Києва (рос. Бортничи). Це Київ, а не область: селище Бортничі увійшло до меж міста 1988 року.

  • Метро в самих Бортничах немає: найближча станція — «Бориспільська» на зеленій лінії М3, 2,6 км по прямій. Від метро «Харківська» сюди ходить комунальний автобус № 104.
  • Назва — від борті, дупла з дикими бджолами: у документі 1508 року місцевість записана як «бортна земля».
  • Бортничі досі здебільшого садибні, а кутки старого села живуть у назвах вулиць — Мостова, Демидівська, Борова.
Район
Дарницький

у межах Києва з 1988 року

Берег Дніпра
лівий

південно-східна околиця Києва

Найближче метро
«Бориспільська»

2,6 км по прямій, зелена лінія М3

Карта
Бортничі на карті Києва
Наведіть на точку або торкніться її, щоб побачити назву. Позначено центр місцевості, кутки старого села, найближче метро й орієнтири.
  • Бортничі
  • кутки старого села
  • Мметро, М3
  • орієнтири
  • сусідні місцевості

Найближче метро: «Бориспільська» — 2,6 км, М3 сирецько-печерська; «Вирлиця» — 3,1 км, М3 сирецько-печерська; «Червоний Хутір» — 3,3 км, М3 сирецько-печерська.

Відстані — по прямій від центру місцевості за даними OpenStreetMap. Межі місцевостей у Києві офіційно не затверджені, тому на карті центр і мікрорайони, а не контур.

Де це: межі й сусіди

Бортничі лежать на південно-східній околиці Києва, на лівому березі. Офіційних меж у місцевостей міста немає, тож орієнтуються на сусідів. На півночі — Червоний Хутір і станції зеленої лінії метро «Бориспільська» та «Червоний Хутір», на північному заході — Харківський масив, на заході, за заплавними луками, — Осокорки. На сході й півдні за забудовою Бортничів проходить межа Києва: далі вже Бориспільський район Київської області.

Місцевість складається з двох частин. Старші, «нижні» Бортничі стоять на заплаві, біля Покровської церкви на Левадній вулиці. Новіші, «верхні», виросли на краю піщаної борової тераси. Між ними лежить озеро Заплавне.

Кутки старого села

Поки вулиці не мали назв, Бортничі ділилися на кутки. Їх перелічують українська Вікіпедія і книжка С. Вакулішина «Топонімія Києва ХХ ст.» (2014), на яку посилається дослідник київської заплави І. Парнікоза; більшість цих назв наводить і київознавець Кирило Степанець. У нижніх Бортничах були Мостова, Став, Слобода (центральний куток біля церкви), Вигін і Орохів. У верхніх — Каланчак на півночі, Гора, Демидівка, Борова, Ковбасини, а на південно-східній околиці — Угольня. Частина назв пережила село: Мостова, Демидівська й Борова вулиці названі за кутками, якими пролягають.

Звідки назва

Бортничі названі за бортництвом — найдавнішим бджільництвом. Борть — це дупло або дуплисте дерево, де жили дикі бджоли, а бортники збирали з таких бортей мед. Першу відому згадку про місцевість теж повʼязано з медом: у купчій 1508 року йдеться про «бортну землю» з селом, яку купив київський Пустинно-Микільський монастир.

Фрагмент плану 1783 року: Пустинно-Микільський монастир із собором, дзвіницею й садами, вид згориКольоровий фотохром кінця XIX століття: білий багатобанний Військовий Микільський собор у Києві, ліворуч дерева
Пустинно-Микільський монастир, який купив «бортну землю»: вид на плані 1783 року (Вікісховище) і його Військовий Микільський собор на фотохромі 1890-х (Вікісховище). Собор звели коштом Івана Мазепи, більшовики знищили його 1934 року. Обидва кадри: суспільне надбання.

Медова тема живе й у сучасних назвах. Коли 2015 року Київрада перейменовувала радянські топоніми Дарницького району, провулки Бортничів отримали «бджолині» імена: колишні 1-й і 2-й провулки Комінтерну стали Солодким і Бджолиним, а Комсомольський — Прополісним.

Історія: від бортної землі до мікрорайону Києва

Хронологія
Пʼять століть у документах — і лише з 1988 року в Києві
Доба міді — поселення трипільців

Біля Бортничів археологи знайшли поселення пізньої трипільської культури, а також сліди поселень доби бронзи й раннього заліза — серед них залишки бронзоливарної майстерні.

1508 — перша відома згадка

Київський Пустинно-Микільський монастир купує «бортну землю» з селом. Наступні згадки — у документах кінця XVI століття про розмежування монастирських земель. Радянська «Історія міст і сіл УРСР» (1971) першою згадкою вважала 1581 рік.

XVII–XVIII століття — Бориспільська сотня

У козацьку добу село належить до Бориспільської сотні — спершу Переяславського, згодом Київського полку. 1786 року його забирають у монастиря в казенне володіння.

1885 — село при озерах

Бортничі описано як колишнє державне село при озерах Млинному й Тинниці: 135 дворів, 1032 мешканці, церква, вітряк. До 1923 року село входило до Остерського повіту Чернігівської губернії.

1987 — селище міського типу

На початку 1970-х тут жили 5510 людей і була центральна садиба радгоспу «Бортничі». 21 грудня 1987 року Київський облвиконком відносить село до селищ міського типу.

26 серпня 1988 — у межах Києва

Президія Верховної Ради УРСР включає смт Бортничі до меж Києва разом із селами Жуляни й Троєщина та прилеглими землями — загалом 3440 гектарів. Нині Бортничі належать до Дарницького району.

Фрагмент австро-угорської військової мапи 1891 року: село Bortnicze серед проток і заплавних лук, на північному заході Osokorki, на півдні Gniedin
Бортничі (Bortnicze) на австро-угорській військовій мапі 1891 року: село між заплавою й горбами, довкола протоки, луки й озера. Вікісховище, суспільне надбання.

Що там зараз

Забудова. Бортничі й після приєднання до Києва лишилися переважно садибними: приватні будинки з невеликими дворами, малоповерхові вулиці й провулки. Тут дві загальноосвітні школи, № 280 і № 305, обидві збудовані в 1980-х, і музична школа.

Храми. Покровська церква стоїть на Левадній вулиці, у нижніх Бортничах: храм тут відбудували 1944 року на місці давнішої церкви. На карті вище позначено й храм Святого Миколая у верхній частині Бортничів (за даними OpenStreetMap).

Озера й заплава. На захід і південь від Бортничів тягнеться заплава Дніпра з озерами, старицями й садовими товариствами. Найближче до забудови — озеро Заплавне: у травні 2022 року його разом із прибережною смугою, загалом близько 70,8 гектара, оголосили ландшафтним заказником місцевого значення.

Транспорт. Метро до Бортничів не доходить. Найближчі станції — на зеленій лінії М3: «Бориспільська» (2,6 км від центру Бортничів), «Вирлиця» (3,1 км) і «Червоний Хутір» (3,3 км). Від метро «Харківська» до мікрорайону ходить комунальний автобус № 104 «Київпастрансу»; у бік метро він зупиняється й біля станції «Бориспільська».

Як не сплутати

Що плутають Як насправді
«Бортничі, Київська обл.»Так було до 1988 року, коли Бортничі були селищем Бориспільського району. Тепер це Дарницький район Києва, хоча в пошуку й оголошеннях стара привʼязка до області трапляється досі.
Метро «Червоний Хутір»Станція називається так само, як сусідня місцевість на північ від Бортничів. До центру Бортничів від неї 3,3 км по прямій, а найближча станція — «Бориспільська» (2,6 км).
Бортничі й село ЩасливеЩасливе виросло на землях радгоспу «Бортничі» й колись підпорядковувалося Бортницькій сільраді, але до Києва 1988 року не увійшло: це село Бориспільського району Київської області.

Часті запитання

Бортничі — це який район Києва?

Дарницький. Бортничі — південно-східна околиця цього району й усього Києва; до меж міста колишнє селище увійшло 1988 року.

Бортничі — лівий чи правий берег?

Лівий. Місцевість лежить на південному сході Києва, на краю лівобережної піщаної тераси; на захід від неї тягнеться заплава Дніпра з озерами й садовими товариствами.

Бортничі — це Київ чи область?

Київ. До 1988 року Бортничі були селом, а згодом селищем Бориспільського району Київської області, тому адресу з приміткою «Київська обл.» досі можна побачити в оголошеннях і довідниках. Межа міста проходить за східною й південною околицями Бортничів.

Коли Бортничі приєднали до Києва?

26 серпня 1988 року. Цього дня Президія Верховної Ради УРСР включила до меж Києва селище міського типу Бортничі разом із селами Жуляни й Троєщина та прилеглими землями — загалом 3440 гектарів.

Бортничі — село чи місто?

Тепер — ні те, ні інше: це історична місцевість і мікрорайон Києва. Селом Бортничі були кілька століть, 21 грудня 1987 року отримали статус селища міського типу, а за вісім місяців стали частиною столиці. Садибна забудова й досі робить їх схожими на село.

Чи є в Бортничах метро і як туди доїхати?

Метро немає. Найближчі станції — «Бориспільська» (2,6 км по прямій), «Вирлиця» (3,1 км) і «Червоний Хутір» (3,3 км) на зеленій лінії М3. Від станції «Харківська» до мікрорайону ходить комунальний автобус № 104, розклад — на сайті «Київпастрансу».

Що є в Бортничах?

Здебільшого садибні вулиці й провулки. Тут дві загальноосвітні школи, № 280 і № 305, і музична школа, Покровська церква на Левадній вулиці в нижніх Бортничах, а на захід і південь тягнеться заплава Дніпра з озерами й садовими товариствами. Найближче до забудови озеро Заплавне з 2022 року — ландшафтний заказник місцевого значення.

Скільки людей живе в Бортничах?

Окремої сучасної статистики по Бортничах немає: населення Києва рахують по районах. Останні опубліковані дані саме по Бортничах — радянські: на початку 1970-х тут жили 5510 людей. Для порівняння, 1885 року в селі налічували 1032 мешканці.
Джерела
ⓘ

Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 20 жовтня 2026.