Осокорки — житловий масив та історична місцевість на лівому березі Дніпра, у Дарницькому районі Києва, неподалік Південного мосту.
- Метро поруч, але до мікрорайонів масиву найближча станція «Позняки» (434 м від центру), а не «Осокорки» (1,4 км): станція з назвою місцевості стоїть біля старого села.
- Назва — від осокорів, тобто чорних тополь, гаї яких здавна росли біля тутешніх озер.
- Під однією назвою живуть три різні речі: старе село, чию історію монастирський документ веде від 1070 року, житловий масив 1990-х і станція метро.
у його складі з 2001 року
південь лівобережжя, біля Південного мосту
434 м від центру масиву, М3 сирецько-печерська
- Осокорки
- мікрорайони й старе село
- Мметро, М3
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Позняки» — 434 м, М3 сирецько-печерська; «Харківська» — 1,4 км, М3 сирецько-печерська; «Осокорки» — 1,4 км, М3 сирецько-печерська; «Славутич» — 2,2 км, М3 сирецько-печерська.
Де це: межі й сусіди
Житловий масив Осокорки лежить на південь від проспекту Миколи Бажана. Із заходу його обмежує Дніпро, зі сходу — озеро Вирлиця, з півдня — вулиця Колекторна й садово-дачні ділянки. За проспектом Бажана, на півночі, починаються Позняки, на північному сході — Харківський масив, на південному сході — Бортничі.
Старе село Осокорки стоїть західніше, біля Південного мосту. У 1980-х його розрізав насип проспекту Бажана, тож відтоді село лежить по обидва боки магістралі. Ще південніше вздовж Дніпра тягнуться садово-дачні ділянки «Нижні Сади».
Офіційно затверджених меж у місцевостей Києва немає, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Надійно визначена лише адміністративна належність: Осокорки входять до Дарницького району, межі якого Київрада затвердила у 2001 році. До того, з 1989-го, місцевість рахувалася в колишньому Харківському районі.
Звідки назва
Назва походить від осокорів — так українською називають тополю чорну (Populus nigra). Гаї цих дерев здавна росли біля озер у заплаві Дніпра, і село отримало ім’я від них.
Осокори тут є й досі: у заказнику «Осокорківські луки» вздовж проток збереглися деревостани з тополі чорної разом із вербою білою. Від села назва перейшла на житловий масив, станцію метро, а також на Осокорську вулицю й Осокорський провулок.
Який він, осокір
- Вигляд. Заввишки 15–25 м, широка крона, товстий стовбур, темно-сіра тріщинувата кора.
- Чому саме тут. Любить заплави, береги стариць і озер, витримує затоплення й засипання піском: ідеальний сусід для села на протоках.
- Інші імена. Сокорина, осокорина, чорнотополя. У Шевченка в «Княжні» (1847): «Як широка сокорина віти розпустила».
- Стан справ. Програма EUFORGEN називає чорну тополю одним із найбільш загрожених деревних видів Європи: там зникло до 99% прибережних лісів. Тож назва в Києві почувається впевненіше, ніж дерево на континенті.
Історія: від монастирського села до масиву
За заявою Видубицького монастиря 1756 року, саме тоді київський князь Всеволод Ярославич подарував йому село разом із перевозом через Дніпро. За Осокорки століттями сперечалися Видубицький монастир і Києво-Печерська лавра.
Суперечку монастирів розвʼязали поділом: більшу частину під назвою «село Осокорки» віддали Лаврі, меншу — «деревню Осокорки» — Видубицькому монастирю.
Село приєднали до міста. Тоді це було звичайне приміське поселення з церквою, школою й лозоплетінням: за переписом 1897 року тут жила 1 641 людина.
Заплавні луки осушили й намили під новий лівий берег: почали будувати Південний міст, лінію метро й проспект Бажана. Частину старого села знесли, багатьох мешканців переселили на Харківський масив. У 1984–1989 роках Осокорки мали статус селища міського типу в межах Києва.
30 грудня 1992 року відкрилися станції «Славутич» і «Осокорки», а «Позняки» й «Харківська» запрацювали 28 грудня 1994-го. Нові мікрорайони зʼявилися вже після метро.
Першими звели 7-й, 9-й і 10-й мікрорайони, згодом — 11-й, 7-А і 9-А. У 2000-х зʼявився 6-й мікрорайон, у 2010-х — «Молодіжний квартал» (2–4-й) і 5-й мікрорайон.
Міфи й чутки про Осокорки: що правда
Ось що лишається від переказів про Осокорки, якщо розгорнути старі документи й карти.
| Що кажуть | Що насправді |
|---|---|
| Осокорки згадані в документі 1070 року | Частково. Дата є, а документа 1070 року в жодному з переглянутих нами джерел немає: цей рік назвав 1756-го монастир, який судився за ці землі. Грамоти 1538 і 1541 років, за Іваном Парнікозою, згадують лише «великих князів руських» і старі папери, що нібито загинули в татарських набігах. |
| Масив збудували на болоті | Правда. Тут лежали луки, болота й озера, де пасли худобу, хоч заплаву, за Парнікозою, колись звали Високим лугом. У 1980-х землю осушили й намили, масив будують із 1993 року. Квартали стоять на урочищі Чорні лози, яке, за Сергієм Вакулишиним, згадане ще в грамоті 1538 року. |
| Вирлиця: природне, старе й глибоке озеро | Частково. Глибоке справді: до 28 м. Але площа виросла приблизно з 10 до 98 га вже через гідронамив, а Парнікоза на картах XIX століття озера не знайшов: на мапах 1930–1940-х воно вже є, дуже маленьке. |
| На Осокорках колись потонув реактивний літак | Частково. Реактивний Як-40 тут справді опинився, але він сів, а не потонув, і люди вціліли. Подробиці нижче. |
| Під Дніпром копали секретне метро | Частково. Тунель копали, і справді секретно, тільки не метро, а залізничний перехід: «Будівництво № 1» Наркомату шляхів сполучення, між Жуковим островом і Осокорками. Не добудували. Подробиці нижче. |
| Тополиний пух, від якого чхають, летить з осокорів | Частково. Пух справді тополиний: це волоски на насінні жіночих дерев, бо осокір дводомний. Але чхають, за словами в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун (2019), не від нього: пух лише механічний подразник, алергію загострює цвітіння диких злаків у той самий час. |
| Старе село завжди було київським передмістям | Неправда. Київ стояв через Дніпро, але в іншій губернії: ще на початку XX століття Осокорки належали до Остерського повіту Чернігівської губернії, де вважалися найвіддаленішим місцем. До Києва село приєднали лише 1935 року. |
| Позняки й Осокорки: те саме | Сьогодні ні, колись майже так. Указ від 18 червня 1984 року звів обидва масиви в одне селище міського типу Осокорки. А на схемі Києва 1989 року, як помітив Парнікоза, Позняки помилково підписані Осокорками. |
| Від старого села нічого не лишилося | Неправда. Знесли частину: 1986 року під проспект Бажана й розв’язку, а куток Центральна зник під насипом мосту. Бессарабка, Маслівка, Підлипка й Підбірна збереглися. |
Що сказали старі папери: три цитати про Осокорки
Мова припала пилом (у перших двох цитатах правопис видання 1882 року, скорочення розгорнуто), тому поруч переказ.
«…благовѣрнымъ княземъ россійскимъ Всеволодомъ Ярославичемъ, въ 1070 году, надано оному жъ Выдубицкому монастырю къ содержанію братіи и разные маетности… да по другую сторону Днѣпра: село Осокорки…»
«…на собственномъ монастыря Выдубицкаго днѣпровомъ березѣ отъ с. Осокорокъ двѣ лодейныя монастырскія мельницы рамена поодрубовавъ напропалое внизъ по Днѣпру пустили, которыя съ немалою нуждою и убыткомъ въ далекости переняты.»
«Житловий масив “Осокорки”… займає площу 877 га… Північні Осокорки — це житловий район з населенням приблизно 90 тис.», а силует мало доповнити «напів-кільце чотирьох каскадних груп житлових будівель підвищеної етажності (до 25 поверхів)».
Стяг у школі, сараї на воді, тунель під Дніпром, літак на болоті
1918: стяг у сільській школі
Коли більшовики взяли Київ, козак І. Лук’яненко виніс звідти стяг Богданівського полку з написом «1-й Український імені Гетьмана Богдана Хмельницького полк» і сховав його в школі в Осокорках. 16 березня 1918 року він передав прапор начальнику Головного штабу УНР Олександру Осецькому, а штаб віддав його до військово-історичного музею. Так пише Л. Федорова в монографії 2013 року.
1931: рік, коли попливли сараї
Після надзвичайної повені 1931 року архівний протокол, який наводить Парнікоза, записав: у тринадцяти дворах перекинуло хату, у восьми сарай, а 23 господарі заявили, що сараї в них попливли. Майже 400 людей повернулися до хат, засипаних піском по самі вікна. Вакулишин рахує ще більше: 80 повністю знищених хат. Близько 580 жителів перебралися вище, зокрема на Червоний хутір (осокорці й досі кажуть «у бору») і на Теличку.
Наступне лихо було страшнішим. Під час Голодомору, за дослідженнями Сергія Вакулишина, загинула приблизно половина села: близько 1 000–1 100 людей із понад 2 000 мешканців.
1930-ті: тунель, якого не добудували
Найгучніша чутка Осокорків виявилася правдою, тільки не про метро. У 1930-х на південно-східній околиці села, пише Парнікоза, розгорнули будівництво південного залізничного переходу під Дніпром: він мав іти від Жукового острова до Осокорків. Офіційно це було «Будівництво № 1» Наркомату шляхів сполучення, із грифом «секретно», а «сталінським метро» його назвали вже в народі. За Радіо Свобода, потяги мали ходити під водою у двох напрямках, а за потреби рейки переклали б так, щоб тунелями пройшли автомобілі чи навіть танки.
Коли все почалося, джерела не домовились: Вікіпедія й Kyiv Post пишуть про 1936 рік, Радіо Свобода й «Телеграф» про 1938-й. Людей теж рахують по-різному: 12 тисяч або до 20 тисяч. Працювали під тиском, не довше 40 хвилин за занурення, а за розмови про роботу навіть із тими, хто трудився на іншій ділянці, за ТСН, загрожувало 10 років тюрми.
Здати тунелі мали 1944-го. У лютому 1941 року, пише ТСН, кесон залило водою, а у вересні, коли наближався Вермахт, роботи терміново згорнули й затопили прохідницькі щити. Після війни будівництво спробували продовжити, але за кілька років визнали недоцільним: «Телеграф» називає 1949 рік, «Обозреватель» 1950-й.
А метро в цій історії все ж є. На основі «Будівництва № 1», за Радіо Свобода, пізніше створили «Київметробуд». Там само очевидці розповідають, що частини конструкцій використали на перегоні «Вокзальна» – «Університет». Документа про це ми не бачили, тож лишаємо як чутку.
1976: літак посеред болота
2 червня 1976 року Як-40 рейсу Каунас–Київ уже заходив на посадку в «Жулянах», коли разом замовкли всі двигуни: як встановила комісія, молодий бортмеханік перевів важелі в положення «стоп». До Дніпра екіпаж не дотягнув і посадив машину просто на болото в районі нинішньої вулиці Колекторної. Свідки запам’ятали тихе планування, фонтан бризок і цілісінький літак, до якого за п’ятнадцять хвилин уже бігли по коліно у воді міліціонери.
Пасажири й екіпаж вціліли, преса промовчала, тож лишилися чутки. Кажуть, комісія довго вирішувала, нагородити пілотів чи покарати. Покарали. Літак кілька днів простояв на лузі, і дивитися на нього приходила вся округа; потім його витягли, відремонтували, і він знову полетів.
Що там зараз
Сьогодні Осокорки — це насамперед житловий масив із багатоповерхівками, школами й гімназіями, кількома храмами та торговими центрами біля станції «Позняки». Старе село збереглося приватним сектором із вузькими вулицями й власними озерами: найбільші з них — Зариваха, Підбірна та Яремине.
Природа починається одразу за будинками. На схід від масиву лежить озеро Вирлиця, на південному сході — озеро Тягле, а за ним ландшафтний заказник місцевого значення «Осокорківські луки» площею близько 148 га. Київрада створила його у 2019 році, щоб зберегти фрагмент дніпровської заплави: луки, протоки, болота й гаї осокорів.
Транспортна вісь місцевості — проспект Бажана, що через Південний міст веде на правий берег. Уздовж нього проходить Сирецько-Печерська (зелена) лінія метро з чотирма станціями поруч: «Славутич», «Осокорки», «Позняки» й «Харківська». З приватного сектору й Нижніх Садів до метро їздять автобуси й маршрутки: актуальні номери краще перевіряти в застосунку «Київ Цифровий».
Як не сплутати: село, масив і станція
Найчастіша плутанина — вважати, що станція «Осокорки» стоїть посеред однойменного масиву. Насправді назва покриває три різні місця:
| Що | Де | Яке метро ближче |
|---|---|---|
| Село Осокорки — історичне поселення, приватний сектор | біля Південного мосту, по обидва боки проспекту Бажана | «Славутич» (на території села) і «Осокорки» |
| Житловий масив Осокорки — багатоповерхові мікрорайони | на південь від проспекту Бажана, між Дніпром і озером Вирлиця | «Позняки» й «Харківська» |
| Станція «Осокорки» — метро, відкрите 1992 року | розвʼязка проспекту Бажана й Дніпровської набережної | — |
Друга плутанина — із Позняками. Це сусідній масив на північ від проспекту Бажана, а станція «Позняки» стоїть якраз на межі двох масивів, тому щодня обслуговує обидва.
Часті запитання
Осокорки — це який район Києва?
Осокорки — лівий чи правий берег?
Де розташовані Осокорки на карті?
Яка гілка метро на Осокорках?
Яка маршрутка їде на Осокорки?
Чому до масиву Осокорки ближче станція «Позняки»?
Що означає назва Осокорки?
Де Нижні Сади на карті Києва?
Скільки людей живе на Осокорках?
- Вікіпедія, «Осокорки»: перша згадка, поділ 1720 року, приєднання до Києва, мікрорайони, межі масиву, походження назви.
- Вікіпедія російською, «Осокорки»: звірка дат 1935, 1984 і 1989 років, перепису 1897 року й походження назви.
- Вікіпедія, «Дарницький район»: склад району й рішення Київради 2001 року про його межі.
- Вікіпедія, станція метро «Осокорки» та «Слово і діло»: дати відкриття станцій 1992 і 1994 років.
- Київська міська влада та «Главком»: рішення 2019 року про заказник «Осокорківські луки», площа й розташування.
- Вікіпедія, «Осокорківські луки»: рослинність заказника, деревостани тополі чорної (осокора).
- «Исторические материалы из архива Киевского губернского правления», вип. 1 (Київ, 1882), с. 36–39: доношення архімандрита Леонтія 1756 року, скарга про млини 1754 року.
- І. Парнікоза, «Кухмістерська Слобідка, Позняки, Осокорки, Бортничі» («Мислене древо»): дата 1070 року, грамоти 1538 і 1541 років, суперечка монастирів за М. Рибаковим, Чорні лози за С. Вакулишиним.
- І. Парнікоза, «Лівобережна заплава у міжвоєнному Києві»: протокол про повінь 1931 року, кутки села, втрати Голодомору за С. Вакулишиним.
- І. Парнікоза, «Села Позняки та Осокорки в 1943–1990 рр.»: посадка Як-40 за «Газетою по-киевски», план масиву за М. Шулькевичем і Т. Дмитренко, схема 1989 року, Вирлиця, маршрут № 42.
- Інститут «Укрпроектреставрація», «Короткі історичні данні про с. Осокорки»: доношення 1756 року за М. Рибаковим, грамота 1538 року, село в Чернігівській губернії.
- Л. Федорова, «З історії пам’яткоохоронної та музейної справи у Наддніпрянській Україні» (2013), с. 176: стяг Богданівського полку.
- «Обозреватель» та «Телеграф»: дата, рейс і висновки комісії щодо Як-40.
- Вікіпедія: «Вирлиця (озеро)» і «Тополя чорна»: розміри озера, опис дерева, народні назви.
- EUFORGEN, «Populus nigra»: стан чорної тополі в Європі.
- «Укрінформ», 15 червня 2019 року: заява Уляни Супрун про тополиний пух.
- Тунель під Дніпром: Радіо Свобода, ТСН, «Телеграф», «Обозреватель», Kyiv Post: «Будівництво № 1», дати, кількість робітників, аварія 1941 року.
- Т. Шевченко, «Княжна»: рядок про сокорину.
- OpenStreetMap: координати масиву, мікрорайонів, озер і станцій для карти й відстаней.
- Голосіїв у Києві — який це район, де на карті й чим він відрізняється від Голосіївського району
- Шевченківський район Києва — старий Київ, Лукʼянівка, Татарка, Сирець, Нивки
- Голосіївський район Києва — найбільший за площею (156 км²)
- Святошинський район Києва — захід міста, 110 км²
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Дарницький район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Метро Києва — лінії, станції й вартість проїзду.
- Позняки — сусідній масив, до станції якого від Осокорків часто ближче.
- Бортничі — сусідні Бортничі на сході, за заплавними луками.
- Нижні Сади — садово-дачні Нижні Сади на березі Дніпра, по сусідству.
- Харківський масив — північно-східний сусід за проспектом Бажана, з метро «Вирлиця» й «Харківська».
- Червоний хутір — колишній виселок Осокорків за Харківським шосе, що дав назву станції метро.
Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 9 жовтня 2026.




