Перейти до змісту
Карта тривог
Суспільство

Осокорки у Києві: який це район, де на карті й звідки назва

МісцевістьОсокорки на карті Києва: Дарницький район · лівий берег Дніпра
Карта тривог Києва: чи є тривога заразКарта тривог →
Коротко про головне

Осокорки — житловий масив та історична місцевість на лівому березі Дніпра, у Дарницькому районі Києва, неподалік Південного мосту.

  • Метро поруч, але до мікрорайонів масиву найближча станція «Позняки» (434 м від центру), а не «Осокорки» (1,4 км): станція з назвою місцевості стоїть біля старого села.
  • Назва — від осокорів, тобто чорних тополь, гаї яких здавна росли біля тутешніх озер.
  • Під однією назвою живуть три різні речі: старе село, чию історію монастирський документ веде від 1070 року, житловий масив 1990-х і станція метро.
Район
Дарницький

у його складі з 2001 року

Берег Дніпра
лівий

південь лівобережжя, біля Південного мосту

Найближче метро
«Позняки»

434 м від центру масиву, М3 сирецько-печерська

Карта
Осокорки на карті Києва
Наведіть на точку або торкніться її, щоб побачити назву. Позначено 8 мікрорайонів Осокорків, найближче метро й орієнтири.
  • Осокорки
  • мікрорайони й старе село
  • Мметро, М3
  • орієнтири
  • сусідні місцевості

Найближче метро: «Позняки» — 434 м, М3 сирецько-печерська; «Харківська» — 1,4 км, М3 сирецько-печерська; «Осокорки» — 1,4 км, М3 сирецько-печерська; «Славутич» — 2,2 км, М3 сирецько-печерська.

Відстані — по прямій від центру місцевості за даними OpenStreetMap. Межі місцевостей у Києві офіційно не затверджені, тому на карті центр і мікрорайони, а не контур.

Де це: межі й сусіди

Житловий масив Осокорки лежить на південь від проспекту Миколи Бажана. Із заходу його обмежує Дніпро, зі сходу — озеро Вирлиця, з півдня — вулиця Колекторна й садово-дачні ділянки. За проспектом Бажана, на півночі, починаються Позняки, на північному сході — Харківський масив, на південному сході — Бортничі.

Старе село Осокорки стоїть західніше, біля Південного мосту. У 1980-х його розрізав насип проспекту Бажана, тож відтоді село лежить по обидва боки магістралі. Ще південніше вздовж Дніпра тягнуться садово-дачні ділянки «Нижні Сади».

Офіційно затверджених меж у місцевостей Києва немає, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Надійно визначена лише адміністративна належність: Осокорки входять до Дарницького району, межі якого Київрада затвердила у 2001 році. До того, з 1989-го, місцевість рахувалася в колишньому Харківському районі.

Звідки назва

Назва походить від осокорів — так українською називають тополю чорну (Populus nigra). Гаї цих дерев здавна росли біля озер у заплаві Дніпра, і село отримало ім’я від них.

Осокори тут є й досі: у заказнику «Осокорківські луки» вздовж проток збереглися деревостани з тополі чорної разом із вербою білою. Від села назва перейшла на житловий масив, станцію метро, а також на Осокорську вулицю й Осокорський провулок.

Дерево, що дало назву

Який він, осокір

  • Вигляд. Заввишки 15–25 м, широка крона, товстий стовбур, темно-сіра тріщинувата кора.
  • Чому саме тут. Любить заплави, береги стариць і озер, витримує затоплення й засипання піском: ідеальний сусід для села на протоках.
  • Інші імена. Сокорина, осокорина, чорнотополя. У Шевченка в «Княжні» (1847): «Як широка сокорина віти розпустила».
  • Стан справ. Програма EUFORGEN називає чорну тополю одним із найбільш загрожених деревних видів Європи: там зникло до 99% прибережних лісів. Тож назва в Києві почувається впевненіше, ніж дерево на континенті.
Фрагмент австро-угорської військової мапи 1891 року: село Osokorki на протоках Дніпра, північніше Pozniaki, на південному сході Bortnicze
Осокорки (Osokorki) на австро-угорській військовій мапі 1891 року: село на протоках Дніпра. Північніше Позняки, на південному сході Бортничі, а між ними заболочені луки. Вікісховище, суспільне надбання.

Історія: від монастирського села до масиву

Хронологія
Від дати, яку назвав монастир, до метро
1070 — рік, який назвав монастир

За заявою Видубицького монастиря 1756 року, саме тоді київський князь Всеволод Ярославич подарував йому село разом із перевозом через Дніпро. За Осокорки століттями сперечалися Видубицький монастир і Києво-Печерська лавра.

1720 — «село» і «деревня»

Суперечку монастирів розвʼязали поділом: більшу частину під назвою «село Осокорки» віддали Лаврі, меншу — «деревню Осокорки» — Видубицькому монастирю.

1935 — у межах Києва

Село приєднали до міста. Тоді це було звичайне приміське поселення з церквою, школою й лозоплетінням: за переписом 1897 року тут жила 1 641 людина.

1980-ті — міст, проспект і намив

Заплавні луки осушили й намили під новий лівий берег: почали будувати Південний міст, лінію метро й проспект Бажана. Частину старого села знесли, багатьох мешканців переселили на Харківський масив. У 1984–1989 роках Осокорки мали статус селища міського типу в межах Києва.

1992 — метро раніше за будинки

30 грудня 1992 року відкрилися станції «Славутич» і «Осокорки», а «Позняки» й «Харківська» запрацювали 28 грудня 1994-го. Нові мікрорайони зʼявилися вже після метро.

1990-ті — 2010-ті: масив росте

Першими звели 7-й, 9-й і 10-й мікрорайони, згодом — 11-й, 7-А і 9-А. У 2000-х зʼявився 6-й мікрорайон, у 2010-х — «Молодіжний квартал» (2–4-й) і 5-й мікрорайон.

Міфи й чутки про Осокорки: що правда

Ось що лишається від переказів про Осокорки, якщо розгорнути старі документи й карти.

Що кажуть Що насправді
Осокорки згадані в документі 1070 рокуЧастково. Дата є, а документа 1070 року в жодному з переглянутих нами джерел немає: цей рік назвав 1756-го монастир, який судився за ці землі. Грамоти 1538 і 1541 років, за Іваном Парнікозою, згадують лише «великих князів руських» і старі папери, що нібито загинули в татарських набігах.
Масив збудували на болотіПравда. Тут лежали луки, болота й озера, де пасли худобу, хоч заплаву, за Парнікозою, колись звали Високим лугом. У 1980-х землю осушили й намили, масив будують із 1993 року. Квартали стоять на урочищі Чорні лози, яке, за Сергієм Вакулишиним, згадане ще в грамоті 1538 року.
Вирлиця: природне, старе й глибоке озероЧастково. Глибоке справді: до 28 м. Але площа виросла приблизно з 10 до 98 га вже через гідронамив, а Парнікоза на картах XIX століття озера не знайшов: на мапах 1930–1940-х воно вже є, дуже маленьке.
На Осокорках колись потонув реактивний літакЧастково. Реактивний Як-40 тут справді опинився, але він сів, а не потонув, і люди вціліли. Подробиці нижче.
Під Дніпром копали секретне метроЧастково. Тунель копали, і справді секретно, тільки не метро, а залізничний перехід: «Будівництво № 1» Наркомату шляхів сполучення, між Жуковим островом і Осокорками. Не добудували. Подробиці нижче.
Тополиний пух, від якого чхають, летить з осокорівЧастково. Пух справді тополиний: це волоски на насінні жіночих дерев, бо осокір дводомний. Але чхають, за словами в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун (2019), не від нього: пух лише механічний подразник, алергію загострює цвітіння диких злаків у той самий час.
Старе село завжди було київським передмістямНеправда. Київ стояв через Дніпро, але в іншій губернії: ще на початку XX століття Осокорки належали до Остерського повіту Чернігівської губернії, де вважалися найвіддаленішим місцем. До Києва село приєднали лише 1935 року.
Позняки й Осокорки: те самеСьогодні ні, колись майже так. Указ від 18 червня 1984 року звів обидва масиви в одне селище міського типу Осокорки. А на схемі Києва 1989 року, як помітив Парнікоза, Позняки помилково підписані Осокорками.
Від старого села нічого не лишилосяНеправда. Знесли частину: 1986 року під проспект Бажана й розв’язку, а куток Центральна зник під насипом мосту. Бессарабка, Маслівка, Підлипка й Підбірна збереглися.

Що сказали старі папери: три цитати про Осокорки

Мова припала пилом (у перших двох цитатах правопис видання 1882 року, скорочення розгорнуто), тому поруч переказ.

Офорт Тараса Шевченка 1844 року: церква Видубицького монастиря на пагорбі, ліворуч Дніпро з човнами, на схилі корови
Видубицький монастир на офорті Тараса Шевченка, 1844 рік. Ліворуч Дніпро: за ним, на лівому березі, лежали монастирські Осокорки. Вікісховище, суспільне надбання.
23 січня 1756 року
Архімандрит Леонтій пише до Генерального військового суду

«…благовѣрнымъ княземъ россійскимъ Всеволодомъ Ярославичемъ, въ 1070 году, надано оному жъ Выдубицкому монастырю къ содержанію братіи и разные маетности… да по другую сторону Днѣпра: село Осокорки…»

Простими словами: князь Всеволод 1070 року дав монастирю маєтності, серед них за Дніпром наше село. Звідси й виросла «перша згадка 1070 року». Тільки пише це сторона судової суперечки, через 686 років після цієї дати, а руського князя називає російським, і це вже плутанина XVIII століття.
4 жовтня 1754 року
Та сама скарга: що сталося з млинами

«…на собственномъ монастыря Выдубицкаго днѣпровомъ березѣ отъ с. Осокорокъ двѣ лодейныя монастырскія мельницы рамена поодрубовавъ напропалое внизъ по Днѣпру пустили, которыя съ немалою нуждою и убыткомъ въ далекости переняты.»

Простими словами: біля Осокорків хтось обрубав кріплення двох монастирських плавучих млинів, і спіймали їх аж далеко внизу за течією, з клопотом і збитками. Скарга звинувачує людей Лаври, і це голос лише однієї сторони. Причина сварки цілком земна: за М. Рибаковим і Парнікозою, Лавра хотіла відібрати у Видубичів лівобережну опору Либідського перевозу, який змагався з її Наводницьким. Чим усе скінчилося, не знав уже упорядник видання 1882 року: «Изъ дѣла не видно, чѣмъ споръ разрѣшился, да это собственно и не имѣетъ никакого теперь интереса».
1982 рік
Шулькевич і Дмитренко, «Киев: архитектурно-исторический очерк»

«Житловий масив “Осокорки”… займає площу 877 га… Північні Осокорки — це житловий район з населенням приблизно 90 тис.», а силует мало доповнити «напів-кільце чотирьох каскадних груп житлових будівель підвищеної етажності (до 25 поверхів)».

Цитуємо за працею Івана Парнікози.
Простими словами: за 11 років до початку будівництва архітектори вже малювали масив на 877 га з двох районів, північного й південного. Збудували лише північний. А два з шести його мікрорайонів за планом лягали на землі села Позняки, тож плутанина між сусідами закладена ще в кресленнях.

Стяг у школі, сараї на воді, тунель під Дніпром, літак на болоті

1918: стяг у сільській школі

Коли більшовики взяли Київ, козак І. Лук’яненко виніс звідти стяг Богданівського полку з написом «1-й Український імені Гетьмана Богдана Хмельницького полк» і сховав його в школі в Осокорках. 16 березня 1918 року він передав прапор начальнику Головного штабу УНР Олександру Осецькому, а штаб віддав його до військово-історичного музею. Так пише Л. Федорова в монографії 2013 року.

1931: рік, коли попливли сараї

Після надзвичайної повені 1931 року архівний протокол, який наводить Парнікоза, записав: у тринадцяти дворах перекинуло хату, у восьми сарай, а 23 господарі заявили, що сараї в них попливли. Майже 400 людей повернулися до хат, засипаних піском по самі вікна. Вакулишин рахує ще більше: 80 повністю знищених хат. Близько 580 жителів перебралися вище, зокрема на Червоний хутір (осокорці й досі кажуть «у бору») і на Теличку.

Наступне лихо було страшнішим. Під час Голодомору, за дослідженнями Сергія Вакулишина, загинула приблизно половина села: близько 1 000–1 100 людей із понад 2 000 мешканців.

1930-ті: тунель, якого не добудували

Найгучніша чутка Осокорків виявилася правдою, тільки не про метро. У 1930-х на південно-східній околиці села, пише Парнікоза, розгорнули будівництво південного залізничного переходу під Дніпром: він мав іти від Жукового острова до Осокорків. Офіційно це було «Будівництво № 1» Наркомату шляхів сполучення, із грифом «секретно», а «сталінським метро» його назвали вже в народі. За Радіо Свобода, потяги мали ходити під водою у двох напрямках, а за потреби рейки переклали б так, щоб тунелями пройшли автомобілі чи навіть танки.

Коли все почалося, джерела не домовились: Вікіпедія й Kyiv Post пишуть про 1936 рік, Радіо Свобода й «Телеграф» про 1938-й. Людей теж рахують по-різному: 12 тисяч або до 20 тисяч. Працювали під тиском, не довше 40 хвилин за занурення, а за розмови про роботу навіть із тими, хто трудився на іншій ділянці, за ТСН, загрожувало 10 років тюрми.

Здати тунелі мали 1944-го. У лютому 1941 року, пише ТСН, кесон залило водою, а у вересні, коли наближався Вермахт, роботи терміново згорнули й затопили прохідницькі щити. Після війни будівництво спробували продовжити, але за кілька років визнали недоцільним: «Телеграф» називає 1949 рік, «Обозреватель» 1950-й.

А метро в цій історії все ж є. На основі «Будівництва № 1», за Радіо Свобода, пізніше створили «Київметробуд». Там само очевидці розповідають, що частини конструкцій використали на перегоні «Вокзальна» – «Університет». Документа про це ми не бачили, тож лишаємо як чутку.

Велика бетонна напівкругла споруда недобудованого залізничного тунелю серед дерев, знімок 2007 року
Кесон північного тунелю на Оболоні, який так і не опустили під землю. Знімок 2007 року, фото KubikRubikGames, Вікісховище, CC BY-SA 3.0.

1976: літак посеред болота

2 червня 1976 року Як-40 рейсу Каунас–Київ уже заходив на посадку в «Жулянах», коли разом замовкли всі двигуни: як встановила комісія, молодий бортмеханік перевів важелі в положення «стоп». До Дніпра екіпаж не дотягнув і посадив машину просто на болото в районі нинішньої вулиці Колекторної. Свідки запам’ятали тихе планування, фонтан бризок і цілісінький літак, до якого за п’ятнадцять хвилин уже бігли по коліно у воді міліціонери.

Пасажири й екіпаж вціліли, преса промовчала, тож лишилися чутки. Кажуть, комісія довго вирішувала, нагородити пілотів чи покарати. Покарали. Літак кілька днів простояв на лузі, і дивитися на нього приходила вся округа; потім його витягли, відремонтували, і він знову полетів.

Літак Як-40 у ліврері «Аерофлоту» на стоянці аеродрому Бромма в Стокгольмі, червень 1971 року
Такий самий Як-40 «Аерофлоту», але не той літак: стокгольмський аеродром Бромма, червень 1971 року. Фото Lars Söderström, Вікісховище, CC BY-SA 3.0.

Що там зараз

Сьогодні Осокорки — це насамперед житловий масив із багатоповерхівками, школами й гімназіями, кількома храмами та торговими центрами біля станції «Позняки». Старе село збереглося приватним сектором із вузькими вулицями й власними озерами: найбільші з них — Зариваха, Підбірна та Яремине.

Природа починається одразу за будинками. На схід від масиву лежить озеро Вирлиця, на південному сході — озеро Тягле, а за ним ландшафтний заказник місцевого значення «Осокорківські луки» площею близько 148 га. Київрада створила його у 2019 році, щоб зберегти фрагмент дніпровської заплави: луки, протоки, болота й гаї осокорів.

Транспортна вісь місцевості — проспект Бажана, що через Південний міст веде на правий берег. Уздовж нього проходить Сирецько-Печерська (зелена) лінія метро з чотирма станціями поруч: «Славутич», «Осокорки», «Позняки» й «Харківська». З приватного сектору й Нижніх Садів до метро їздять автобуси й маршрутки: актуальні номери краще перевіряти в застосунку «Київ Цифровий».

Як не сплутати: село, масив і станція

Найчастіша плутанина — вважати, що станція «Осокорки» стоїть посеред однойменного масиву. Насправді назва покриває три різні місця:

Що Де Яке метро ближче
Село Осокорки — історичне поселення, приватний секторбіля Південного мосту, по обидва боки проспекту Бажана«Славутич» (на території села) і «Осокорки»
Житловий масив Осокорки — багатоповерхові мікрорайонина південь від проспекту Бажана, між Дніпром і озером Вирлиця«Позняки» й «Харківська»
Станція «Осокорки» — метро, відкрите 1992 рокурозвʼязка проспекту Бажана й Дніпровської набережної—

Друга плутанина — із Позняками. Це сусідній масив на північ від проспекту Бажана, а станція «Позняки» стоїть якраз на межі двох масивів, тому щодня обслуговує обидва.

Часті запитання

Осокорки — це який район Києва?

Дарницький. У його складі Осокорки з 2001 року, коли Київ перейшов на нинішні десять районів; у 1989–2001 роках місцевість належала до Харківського району.

Осокорки — лівий чи правий берег?

Лівий. Це південь лівобережного Києва: від Осокорків до правого берега веде Південний міст.

Де розташовані Осокорки на карті?

На південному сході Києва, на лівому березі Дніпра. Шукайте Південний міст і проспект Бажана: село стоїть біля мосту, масив лежить південніше проспекту, між Дніпром і Вирлицею.

Яка гілка метро на Осокорках?

Сирецько-Печерська, зелена (М3). Поруч чотири її станції: «Славутич» і «Осокорки» відкрилися 30 грудня 1992 року, «Позняки» й «Харківська» — 28 грудня 1994-го.

Яка маршрутка їде на Осокорки?

Однієї маршрутки на всі Осокорки немає, бо село й масив обслуговують різні маршрути. Найстаріший із відомих нам: автобус № 42, який є вже на транспортній схемі 1966 року. До масиву зручно їхати через метро «Позняки» чи «Харківська», до села через «Славутич» чи «Осокорки».

Чому до масиву Осокорки ближче станція «Позняки»?

Бо станцію «Осокорки» поставили біля старого села, на розвʼязці проспекту Бажана й Дніпровської набережної, ще до забудови масиву. Від центру мікрорайонів до неї 1,4 км по прямій, а до «Позняків» — 434 м.

Що означає назва Осокорки?

Вона від осокора — так українською називають тополю чорну. Гаї цих дерев росли біля озер у дніпровській заплаві, і за ними назвали село.

Де Нижні Сади на карті Києва?

На південь від старого села Осокорки, уздовж Дніпра. Це садово-дачні ділянки, а найближчі до них станції метро — «Славутич» і «Осокорки».

Скільки людей живе на Осокорках?

Окремої офіційної статистики немає: населення в Києві рахують по районах, а не по масивах і місцевостях. Для порівняння, у самому селі за переписом 1897 року жила 1 641 людина.
Джерела
ⓘ

Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 9 жовтня 2026.