Перейти до змісту
Карта тривог
Суспільство

Деміївка у Києві: який це район, де на карті й звідки назва

МісцевістьДеміївка у Києві на карті Києва: Голосіївський район · правий берег Дніпра
Карта тривог Києва: чи є тривога заразКарта тривог →
Коротко про головне

Деміївка — історична місцевість на правому березі Дніпра, на південь від центру Києва (рос. Демеевка). Вона входить до Голосіївського району і для нього — історичне ядро: саме з колишнього селища Деміївка, за історичною довідкою району, він і виріс.

  • Метро тут є: станція «Деміївська» синьої лінії М2 — за 126 м від центру місцевості, біля Деміївської площі. Поруч також «Голосіївська» (923 м) і «Либідська» (1,2 км), а на схід, за півтора кілометра, — залізнична станція «Київ-Деміївський».
  • Звідки назва, достеменно не відомо: її виводять від прізвища Демієв або від старого «дмити» — дути, повʼязуючи зі склодувами. З середини 1920-х до початку 1960-х місцевість звалася Сталінкою.
  • Тут Вознесенська церква 1882–1883 років, у якій 1907 року вінчалася Леся Українка, бібліотека Вернадського й Центральний автовокзал, а в корпусах колишнього цукрово-рафінадного заводу працює кондитерська фабрика.
Район
Голосіївський

у 1920-х тут утворили Деміївський район

Берег Дніпра
правий

долина Либіді на південь від центру

Найближче метро
«Деміївська»

126 м, М2 оболонсько-теремківська

Карта
Деміївка на карті Києва
Наведіть на точку або торкніться її, щоб побачити назву. Позначено центр місцевості, найближче метро й орієнтири.
  • Деміївка
  • Мметро, М2
  • Еелектричка
  • орієнтири
  • сусідні місцевості

Найближче метро: «Деміївська» — 126 м, М2 оболонсько-теремківська; «Голосіївська» — 923 м, М2 оболонсько-теремківська; «Либідська» — 1,2 км, М2 оболонсько-теремківська.

Електричка: «Київ-Деміївський» — 1,5 км.

Відстані — по прямій від центру місцевості за даними OpenStreetMap. Межі місцевостей у Києві офіційно не затверджені, тому на карті центр і мікрорайони, а не контур.

Де це: межі й сусіди

Деміївка лежить на південь від центру Києва, у долині Либіді — там, де річку колись перетинав шлях на Васильків. Офіційних меж у київських місцевостей немає, тож довідники окреслюють її вулицями: Деміївка тягнеться вздовж Голосіївського проспекту до Голосіївської площі, проспекту Науки — до Малокитаївської вулиці й Цимбалового Яру, проспекту Валерія Лобановського — до Мистецької вулиці й захоплює початок Васильківської. Центром місцевості вважають Деміївську площу, де ці проспекти сходяться.

Сусіди такі: на півночі — Байкова гора й, за Либідською площею, Нова Забудова; на сході, біля станції «Київ-Деміївський», — Саперна Слобідка; на південному сході, вздовж проспекту Науки, — Цимбалів Яр; на заході — Ширма. З півдня до Деміївки прилягають Голосіївський парк імені Максима Рильського й Голосіївський національний природний парк, а на південному заході починається Голосіїв.

Уся Деміївка — у Голосіївському районі, найбільшому за площею в Києві. Для району вона — точка відліку: у 1920-х тут утворили Деміївський район міста, а довідка Голосіївської райдержадміністрації прямо пише, що район «виник на базі околиці м. Києва — селища Деміївка». Як місто ділиться на десять районів і які масиви до якого належать, видно на карті районів Києва.

Звідки назва

Звідки взялася назва, достеменно не відомо. Найпоширеніших версій дві. За першою, вона походить від прізвища Демієв: нібито з цією місцевістю був повʼязаний рід Демієвих. За другою — від дієслова «дмити» (демити), тобто дути, яке повʼязують зі склодувним промислом. Склозавод на Деміївці справді працював — про нього пишуть і краєзнавець Михайло Кальницький, і історична довідка району, — але Вікіпедія називає це зіставлення спекулятивним: чи дули тут скло тоді, коли зʼявилася назва, невідомо.

Під нинішньою назвою місцевість відома з 1820-х років. Вікіпедія згадує ще й інші назви: до середини XIX століття ці землі фігурували як Либідська земля з двома селами-слобідками вздовж річки — Верхньолибідським і Нижньолибідським.

Деміївці довелося пожити й під чужим імʼям. З середини 1920-х її називали Сталінкою — на честь Йосипа Сталіна, — і, за словами Кальницького, топонім «Деміївка» на кілька десятиріч було «вилучено з обігу». Сталінкою місцевість звалася до початку 1960-х. Сьогодні її імʼя знову на мапі міста: так звуться площа, станція метро «Деміївська» і залізнична станція «Київ-Деміївський».

Історія: від села за Либіддю до Деміївської площі

Кальницький наводить влучний вислів краєзнавця Лаврентія Похилевича: Деміївка стала «дитиною двох матерів: села та міста». Її історія — це шлях від приміського села за Либіддю до робітничого передмістя, а потім — до повноцінної частини великого міста. Межа між селом і містом довго була зовсім поруч: за Кальницьким, щоб із Деміївки потрапити до Києва, досить було перейти залізничну колію й місток через Либідь.

Хронологія
Від села за Либіддю до метро «Деміївська»
1820-ті — село за Либіддю

Під нинішньою назвою Деміївка відома з 1820-х. Це невеличке приміське село за річкою Либіддю, на виїзді з Києва на Васильківський поштовий тракт.

Кінець 1860-х — залізниця й рафінадний завод

Уздовж межі Києва й Деміївки прокладають залізницю; станцію, яка тепер зветься «Київ-Деміївський», відкривають 1870 року. Тоді ж запускають цукрово-рафінадний завод — одне з найбільших підприємств краю.

1880–1900-ті — робітниче передмістя

Поруч із рафінадним виростають пивзавод Шульца, склозавод, цегельні й цукеркова фабрика купця Валентина Єфімова. У 1882–1883 роках для жителів зводять деревʼяну Вознесенську церкву, а на початку XX століття підприємець Давид Марголін пускає в передмісті трамвай.

1918 — у межах Києва

У січні Київська міська дума ухвалює зарахувати Деміївку до міста, а 17 вересня закон Української Держави приєднує до Києва Деміївку й Саперну слобідку. Справа тяглася роками: за Кальницьким, «батьки міста» не поспішали брати на себе клопіт із благоустроєм передмістя, а для сотень єврейських родин приєднання означало б виселення — жити в Києві тоді дозволяли лише окремим категоріям юдеїв. Ці обмеження скасували 1917 року.

1920–1950-ті — Деміївський район і Сталінка

На початку 1920-х утворюють Деміївський район міста, а з середини десятиліття місцевість зветься Сталінкою. Цукеркова фабрика 1923 року дістає імʼя Карла Маркса і ще до війни отримує корпуси рафінадного заводу.

1960-ті — наш час: нова Деміївка

На початку 1960-х на площі відкривають Центральний автовокзал, у 1970-х зносять більшу частину старої забудови, у 1980-х зводять бібліотеку Вернадського. 15 грудня 2010 року відкривається станція метро «Деміївська», а 2016 року Московська площа знову стає Деміївською.

Що там зараз

Деміївська площа. Центр місцевості — велика транспортна розвʼязка, де сходяться Голосіївський проспект і проспекти Науки та Валерія Лобановського. Площа виникла в XIX столітті й офіційно звалася Базарною, а в народі — Деміївською. За радянських часів площу кілька разів перейменовували, і найдовше вона була Московською — за назвою району, у центрі якого лежала. 2016 року їй повернули імʼя місцевості: за повідомленням Урядового порталу, більшість киян підтримала таке перейменування в електронних обговореннях. На площі стоїть Центральний автовокзал, відкритий на початку 1960-х.

Бібліотека Вернадського. Поруч із площею — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, найбільша книгозбірня країни. Будівлю звели в 1980-х: у горизонтальній частині — читальні зали, а книгосховище піднімається на 27 поверхів; Кальницький так і називає його — хмарочос.

Вознесенська церква. Одна з найцінніших споруд старої Деміївки стоїть на Голосіївському проспекті, 54. Деревʼяну церкву збудували для жителів у 1882–1883 роках, а на початку 1900-х, за Кальницьким, її розширили й обклали цеглою за проєктом Євгена Єрмакова — того самого архітектора, що спроєктував Покровську церкву на Пріорці й Пантелеймонівський собор у Феофанії. Саме тут 25 липня 1907 року за старим стилем (7 серпня — за новим) вінчалися Леся Українка й фольклорист Климент Квітка. За публікацією «Православіє в Україні», церкву не закривали жодного разу: служба тут не переривалася й тоді, коли діючих храмів у Києві лишалися одиниці. Автор цієї публікації Сергій Баршай описує храм так: «стиснутий з усіх боків багатоповерхівками, захований з вулиці віковими деревами».

Робітниче минуле. Деміївка росла довкола заводів, і їхні сліди видно досі. На Голосіївському проспекті, 8, збереглися корпуси пивзаводу Шульца другої половини XIX століття, а в корпусах колишнього цукрово-рафінадного заводу працює кондитерська фабрика Roshen — спадкоємиця цукеркового виробництва Валентина Єфімова. За історичною довідкою району, наприкінці XIX століття рафінадний завод давав понад чверть вартості всієї промислової продукції Києва. Більшість старої забудови знесли в 1970-х, але на початку Голосіївського проспекту ще стоять кілька будинків кінця XIX — початку XX століття.

Транспорт. Метро тут у самому серці місцевості: станція «Деміївська» синьої лінії М2 — за 126 м від її центру. З платформи виходять у підземний перехід під Голосіївським проспектом — до бібліотеки Вернадського, автовокзалу на Деміївській площі, проспектів Лобановського й Науки. Станцію відкрили 15 грудня 2010 року між «Либідською» й «Голосіївською»; обидві теж недалеко — «Голосіївська» за 923 м, «Либідська» за 1,2 км. Залізнична станція «Київ-Деміївський» — за 1,5 км на схід, на Саперно-Слобідській вулиці: тут зупиняються міські електрички, приміські й регіональні поїзди. Наземного транспорту багато: тролейбус № 12 іде до залізничного вокзалу «Центральний», № 11 — до Музею народної архітектури та побуту в Пирогові, № 43 — на лівий берег, до Дарницької площі; автобус № 38 везе до Феофанії, до кінцевої «вул. Метрологічна», № 91 — повз станцію «Київ-Деміївський» на лівий берег, до вулиці Анни Ахматової. Номери — за даними КМДА станом на жовтень 2026 року; перед поїздкою маршрут зручно звірити в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва.

Як не сплутати

Що плутають Як насправді
Деміївка й ГолосіївСусідні, але різні місцевості. Голосіїв лежить на південному заході, довкола Голосіївського лісу. Голосіївський район значно більший: до нього належать і Деміївка, і Голосіїв, і Феофанія.
Метро «Деміївська» й станція «Київ-Деміївський»Різний транспорт. Станція метро — біля Деміївської площі, у центрі місцевості. Залізнична станція — за півтора кілометра на схід, на Саперно-Слобідській вулиці; раніше вона звалася «Київ-Московський».
Деміївська й Московська площаЦе одна площа. За радянських часів її найдовше називали Московською, за назвою району, а 2016 року їй повернули імʼя Деміївки.
Деміївка й СталінкаОдна місцевість. Сталінкою її називали з середини 1920-х до початку 1960-х.
Голосіївський проспект і проспект 40-річчя ЖовтняТа сама магістраль. У радянські роки вона звалася проспектом 40-річчя Жовтня, а її початок через Деміївку ще раніше був частиною Васильківської вулиці.

Часті запитання

Деміївка — це який район Києва?

Голосіївський. Деміївка — його історичне ядро: на початку 1920-х тут утворили Деміївський район міста. Центр місцевості — Деміївська площа з однойменною станцією метро.

Деміївка — лівий чи правий берег?

Правий. Деміївка лежить на південь від центру Києва, у долині Либіді, між Новою Забудовою на півночі й Голосієвом на південному заході.

Чи є на Деміївці метро?

Так: станція «Деміївська» синьої лінії М2 — біля Деміївської площі, за 126 м від центру місцевості. Поруч також «Голосіївська» (923 м) і «Либідська» (1,2 км).

Чому Деміївка так називається?

Достеменно невідомо. Найпоширеніші версії — від прізвища Демієв або від дієслова «дмити», тобто дути, яке повʼязують зі склодувним промислом. Під нинішньою назвою місцевість відома з 1820-х років.

Чому Деміївку називали Сталінкою?

З середини 1920-х місцевість перейменували на честь Йосипа Сталіна, і назва «Сталінка» трималася до початку 1960-х. Потім Деміївці повернули її історичне імʼя.

Де церква, у якій вінчалася Леся Українка?

На Деміївці: це Вознесенська церква на Голосіївському проспекті, 54, неподалік метро «Деміївська». Леся Українка й Климент Квітка вінчалися тут 1907 року.

Де Центральний автовокзал?

На Деміївській площі, поруч зі станцією метро «Деміївська»: з метро до нього веде підземний перехід. До зупинки «Автовокзал» ходять тролейбуси № 1, 11 і 42 та автобуси № 20, 22, 27, 52 і 91 (за даними КМДА станом на жовтень 2026 року).
Джерела
ⓘ

Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Де джерела називають різні роки (рафінадний завод, трамвай Марголіна, Деміївський район, автовокзал), у тексті подано період, а не одне число. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 28 жовтня 2026, номери маршрутів — за даними КМДА станом на жовтень 2026.