Позняки — житловий масив і історична місцевість на лівому березі Дніпра, у Дарницькому районі Києва (російською назва звучить так само — Позняки).
- Масив лежить між Дніпром, залізницею, вулицею Ревуцького і проспектом Бажана. Найближче метро — «Позняки» на зеленій лінії, за 1,2 км від центру масиву.
- Назву найчастіше виводять від прізвища Позняк: на початку XVII століття родина Позняків володіла поселенням на лівому березі.
- На місці масиву було село, відоме з 1571 року. Житловий масив почали будувати 1989 року.
з 2001 року; у 1989–2001 роках — Харківський
від Дніпровської набережної до вулиці Ревуцького
1,2 км від центру масиву, М3 сирецько-печерська
- Позняки
- мікрорайони й старе село
- Мметро, М3
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Позняки» — 1,2 км, М3 сирецько-печерська; «Осокорки» — 1,5 км, М3 сирецько-печерська; «Харківська» — 1,9 км, М3 сирецько-печерська; «Славутич» — 2,1 км, М3 сирецько-печерська.
Електричка: «Березняки» — 2,2 км.
Де це: межі й сусіди
Позняки лежать на півдні лівобережного Києва, біля самого Дніпра. Межі масиву зазвичай проводять так: на заході — Дніпро з Дніпровською набережною, на півночі — залізниця, на сході — вулиця Ревуцького, на півдні — проспект Миколи Бажана. Офіційно затверджених меж у історичних місцевостей Києва немає, тож у різних довідниках вони трохи різняться.
Сусіди такі: за залізницею на півночі — Березняки, на сході за вулицею Ревуцького — Харківський масив, на півдні за проспектом Бажана — Осокорки. Сам масив ділять навпіл проспектом Петра Григоренка: Західні Позняки лежать між Дніпровською набережною і проспектом Григоренка, Східні — між проспектом Григоренка й вулицею Ревуцького.
Усередині масив розбитий на пронумеровані мікрорайони: від 1-го до 11-го, частина з літерами — 4-й «А», 6-й «А», 10-й «А» і 10-й «Б». Разом це 15 мікрорайонів, і всі вони позначені на карті вище. Такі ж номери трапляються в міських документах, наприклад у дозволах на будівництво: «4-й мікрорайон житлового масиву Позняки».
Звідки назва
Одностайної версії в істориків немає, але найімовірнішою вважають прізвище Позняк. На початку XVII століття Мойсей і Леонтій Позняки (одні джерела звуть їх заможними селянами, інші шляхтою) володіли на лівому березі поселенням Паньківщина, яке називали ще Позняківщиною. Є застереження: документів, які б прямо доводили, що Позняківщина і Позняки — одне місце, не знайдено.
Дві інші версії слабші. Перша виводить назву від річки Позняківки, що справді текла тут як стариця Дніпра. Друга — від старого слова «поздняк», тобто «той, що визрів або народився пізніше звичайного»: так могли прозвати власника села.
Назви, що лишилися від села
Стара забудова зникла, але частина сільських топонімів пережила її в назвах вулиць і озер. Княжий Затон згадується з XVII століття; «затон» — видовжена затока, що глибоко врізається в берег. Срібний Кіл дав назву Срібнокільській вулиці; значення неясне, одна з версій пов’язує «кіл» із тюркським словом на позначення річкової затоки. Озеро Корольок досі стоїть біля перетину Здолбунівської вулиці й проспекту Григоренка, а район Любарської вулиці колись звали Могучою.
Міфи й чутки про Позняки: болото, оперні вулиці та «пізнє» село
Про Позняки кажуть багато, і дещо з цього навіть правда. Ось найживучіше проти документів і старих мап.
| Що кажуть | Що насправді |
|---|---|
| «Позняки стоять на болоті» | Правда, тільки болото вже під піском. До 1980-х тут лежали заплавні луки, струмки, болота й півтора-два десятки озер. У документі Дарницької РДА від 24 березня 2015 року сказано: при забудові ґрунт підняли на 7–9 метрів намивом піску, і це підняло рівень ґрунтових вод. |
| «Молодий спальний район, історії тут немає» | Масив молодий, місце старе. Багатоповерхівки зводять з кінця 1980-х. Село ж 1723 року мало 22 двори, а 1917-го вже 255 дворів і 1 519 мешканців. А ось популярний 1538 рік документом підтвердити не вдалося: відомі згадки починаються з 1570–1571 років. |
| «Назва від слова „пізно“ або від річки Позняківки» | Документів немає. «Пізнє» село лишається народною легендою: папери XVII століття пишуть «Позняковщіна», і в цьому чути прізвище, а не календар. Річка ж була: стариця Дніпра близько кілометра завдовжки. Топографи 1897 року зняли її без назви, а ім’я згадали старожили вже на початку XXI століття. |
| «Озера тут штучні, а Жандарка взагалі з’явилась у 1970-х» | Частково. Сонячне, Лебедине, Срібний Кіл і став у парку справді виникли через намив. Але Жандарку, вона ж Біле, топографи зняли ще наприкінці XIX століття, а Качине 2016 року Інститут водних ресурсів назвав природним старичним озером, тобто залишком старого русла. |
| «Позняки завжди були Київською губернією» | Неправда. Київ стояв через річку, а село з 1802 до 1923 року числилось у Чернігівській губернії: Остерський повіт, Броварська волость, з 1903 року Микільсько-Слобідська. |
| «Позняки й Осокорки: це ж одне й те саме» | Сьогодні ні, а було. З 1984 року це одне селище міського типу Осокорки: 7 тисяч мешканців і 800 приватних будинків. У межі Києва його включили указом № 8199-XI від 2 жовтня 1989 року. |
| «На Позняках є квартал оперних вулиць» | Є, але за межею. Чавдар, Гмирі, Гришка, Мишуги, Руденко, Крушельницької: журналістка Наталія Талалай 2018 року описала цей квартал як Позняки, а енциклопедичні описи кладуть його в Осокорки, на південь від проспекту Бажана. Стара назва місцини: Чорні Лози. |
| «Вийшов на станції „Позняки“, отже, я на Позняках» | Частково. Виходи ведуть на проспект Бажана, межу з Осокорками. Та й назву вибрали не одразу: у проєкті станція звалась «Промвузол», 1986 року стала «Проспектом Бажана», а 1990-го «Миколи Бажана». |
Історія: від села бояр путних до масиву
Позняки з’являються в люстрації — описі державних маєтків — як поселення «бояр путних», тобто людей, які несли шляхову службу при київському воєводі.
Мойсей Позняк передає (або продає) поселення київському митрополиту Петру Могилі, а той дарує його Братському монастирю. Мешканці жили з тваринництва, рибальства й лозоплетіння та возили свій товар на київські ринки.
Село розділилося на дві частини. Більша частина старих Позняків лежала там, де тепер промзона.
Того року утворили Дарницький район Києва й розширили міську смугу; Позняки опинилися в його складі.
Значну частину старої забудови знесли ще в 1980-х, а з 1989 року на її місці зводять житловий масив. Будівництво триває досі: зводять і типові будинки, і дорогі сучасні комплекси.
Відкривається станція «Позняки» на проспекті Бажана. З 1989 до 2001 року масив належав Харківському району, а після реформи районів Києва 2001 року — Дарницькому.
Бояри, яким не хотілося в місто
Перша сцена, яку можна уявити, датована 1570 роком: бояри із села Позняки одностайно відхрещуються від замкової служби й обов’язку жити в місті, бо, мовляв, отримали шляхетство. Епізод наводить І. Парнікоза, дослідник дніпровської заплави, з посиланням на Клімовського. Чотири з лишком століття потому місто приїхало до них само.
Рід був непростий. Н. Яковенко пише про три його «іпостасі»: київські міщани з ревізії 1552 року, черкаські бояри й гілка, що на початку XVII століття володіла Паньківщиною як «повноправна шляхта з гербом власним „Позняк“». За нею ж, село відійшло спершу Києво-Печерському монастирю й лише згодом Братському, тож звична історія про передачу Петру Могилі не єдина.
Писарі особливо не морочились. «Діловоди вважали: головне, що маєток є, а тому і називали його кожен на свій лад – як Бог на душу покладе», пише Парнікоза. Звідси «хутір Позняковщіна» 1636 року, «село Позняки» 1666-го, «село Позняк» із 30 хатами 1781-го й «селище Позняки» з 97 «душами казенних людей» 1787-го. А царі й гетьмани знову й знову підтверджували Братському монастирю право «на село Позняки на Дніпрі лежаче, з землями, з полями, орними сіножатями, городами, озерами, борами, лісами, іншими угіддями».


Вода ділила село навпіл: на мапі Генплану 1947 року Старі й Нові Позняки розділяє нинішнє озеро Жандарка. Жили кутками: Могуча, пізніше Бессарабочка, Гай на березі стариці Прірва, Убидь біля нинішніх Затишної й Тепловозної. Озера Наумка й Солоне проковтнула вже забудова.
Колгосп 1932 року звався «імені Третього Року П’ятирічки» і не мав ріллі. Під час Голодомору, за даними Сергія Вакулишина, померли 740 позняківців, майже половина мешканців села.
Масив, який креслили як Північні Осокорки
Кінець села почався на кресленні. Шулькевич і Дмитренко 1982 року описують «Північні Осокорки» на приблизно 90 тисяч людей і шість мікрорайонів, «два з яких розташовуються північніше південного мостового переходу на території с. Позняки». Знесення, за Вакулишиним, почали 1987 року з кутка Корольок (назву виводять то від пташки, то від людини), а забудова на гідронамиві пішла з 1988-го.
На архівному кадрі 1989 року біля нинішньої Драгоманова пісок намивають поруч із трьома глинобитними садибами: вони покинуті, чекають на знос, довкола ще стоять тини й сади. На схемі Києва того ж року Позняки, за спостереженням Парнікози, «помилково підписано як Осокорки». Тож плутанина старша за самі будинки: перших мешканців масив прийняв 1990-го.
Хутір на 63 сотки
Найвпертіший шматок села дожив до XXI століття. 2016 року Євген Руденко описав для Bird in Flight (передрук на LB.ua) хутір між висотками: 63 сотки, дев’ятеро людей у господарстві, вівця Буля, кози, свині, кролики й птиця. Дід господині прийшов сюди 1947-го з Полтави, спершу жив у землянці, заробляв на будівництві мосту Патона й звів дім із паровим опаленням, на яке люди ходили дивитись.
Кіз колись було двадцять. Козел-заводіяка виводив стадо до багатоповерхівок, де воно об’їдало клумби, найбільше троянди, а найспритніші застрибували на сміттєві контейнери; після нарікань мешканців стадо скоротили вдесятеро. Плюс сусідства господиня знайшла сама: вночі від вікон «так світло, що можна на городі розсадою займатися». Чи живе хутір нині, напевно не скажемо. Довідкові описи й досі згадують біля проспекту Григоренка ділянку яру зі старою забудовою й залишками присадибного господарства.
Що там зараз
Метро. Уздовж проспекту Бажана йде зелена лінія М3, і від масиву досяжні одразу чотири станції: «Позняки» (1,2 км від центру масиву), «Осокорки» (1,5 км), «Харківська» (1,9 км) і «Славутич» (2,1 км). Сама станція «Позняки» стоїть на перетині проспектів Бажана й Григоренка; виходи з неї ведуть на проспект Бажана. Найближча зупинка електрички — «Березняки», за 2,2 км.
Головні вулиці. Масив тримається на двох осях: проспекті Петра Григоренка, що перетинає його з півночі на південь, і проспекті Бажана на півдні. Інші великі вулиці — Драгоманова, Анни Ахматової, Здолбунівська, Ревуцького й Дніпровська набережна.
Парк і озера. Найпомітніше зелене місце — парк «Позняки» на перетині проспекту Григоренка й вулиці Драгоманова. Його створили 2003 року; разом із прилеглим озером площа перевищує 9 гектарів, на озері встановлено фонтани. Із колишніх сільських озер збереглися, зокрема, Корольок, Прірва, Жандарка й Качине, а на півночі масиву є озеро Сонячне.
Залишки села. Поза багатоповерхівками ще трапляються приватні садиби, наприклад на Батуринській вулиці, — це те, що лишилося від Старих і Нових Позняків. Біля місця зруйнованої в 1930-х сільської церкви у 2000-х збудували новий храм на Урлівській вулиці.
Як не сплутати: Позняки, Осокорки, Харківський і «ПОХ»
Три сусідні масиви Дарницького району часто зливають в один, і навіть місцеві спільноти в соцмережах називаються абревіатурою ПОХ — Позняки, Осокорки, Харківський. Розрізняти їх просто: Позняки — на північ від проспекту Бажана, між Дніпром і вулицею Ревуцького; Осокорки — на південь від проспекту Бажана; Харківський масив — на схід від вулиці Ревуцького.
Ще одна пастка — назви станцій метро. Станцію «Осокорки» люди логічно шукають в Осокорках, але вона стоїть на проспекті Бажана, тобто на межі обох масивів, а «Позняки» — на перетині Бажана й Григоренка. Тож «живу біля метро Позняки» може означати і Позняки, і північ Осокорків.
Вікторина: Позняки, Осокорки чи Харківський?
Шість прикмет, три масиви. Після кожної відповіді короткий факт.
Часті запитання
Позняки — це який район Києва?
Позняки — лівий чи правий берег?
Де на карті Києва знаходяться Позняки?
Що означає назва «Позняки»?
Яка гілка метро на Позняках?
Який поштовий індекс Позняків?
Скільки людей живе на Позняках?
Що таке Позняки?
Яка площа Позняків?
Де подивитися старі фото Позняків?
- Вікіпедія, «Позняки»: межі й сусіди, версії походження назви, люстрація 1571 року, передача села 1631 року, Дарницький район з 1935 року, початок забудови 1989 року, сільські топоніми.
- Вікіпедія (рос.), «Позняки»: поділ на Західні й Східні Позняки, Старі й Нові Позняки на місці промзони, перелік вулиць.
- «Телеграф», «Що ховається за назвою “Позняки”»: три версії назви, перша згадка 1571 року, Західна й Східна частини, метро 1994 року.
- «Телеграф», «Маловідома історія київських Позняків»: колишні сільські озера, що збереглися.
- Вікіпедія, «Позняки (станція метро)»: лінія, сусідні станції, виходи на проспект Бажана, відкриття в грудні 1994 року, проєктні назви.
- Вікіпедія, «Дарницький район»: склад району за рішенням Київради 2001 року та населення на 1 січня 2022 року.
- Вікіпедія, «Парк “Позняки”»: розташування, рік створення, площа разом з озером.
- І. Парнікоза, «Кухмістерська Слобідка, Позняки, Осокорки, Бортничі»: бояри 1570 року, рід Позняків за Н. Яковенко, назви села в паперах, монастирські підтвердження.
- І. Парнікоза, «Лівобережна заплава в міжвоєнному Києві 1921–1941 рр.»: волость, кутки, колгосп, втрати Голодомору, знімки 1939 року.
- І. Парнікоза, «Села Позняки та Осокорки в 1943–1990 рр.»: Жандарка й Позняківка, селище Осокорки, цитата Шулькевича й Дмитренка, кадр і схема 1989 року.
- Дарницька РДА, інформація до наради 24.03.2015: намив піску на 7–9 метрів.
- Указ Президії Верховної Ради УРСР № 8199-XI: включення селища Осокорки в межі Києва, 2 жовтня 1989 року.
- LB.ua, «Київський селополіс»: репортаж Євгена Руденка про хутір між висотками, 2016 рік.
- «Главком», колонка Наталії Талалай: вулиці оперних співаків, 2018 рік.
- Вікіпедія, «Вулиця Єлизавети Чавдар»: розташування оперних вулиць у масиві Осокорки.
- Вікіпедія, «Осокорки»: Чорні Лози, згадка села 1070 року.
- «Тексти», про озеро Качине: висновок Інституту водних ресурсів, 2016 рік.
- «Телеграф», про озеро Жандарка: розташування озера.
- OpenStreetMap: координати масиву, мікрорайонів, озер і станцій для карти й відстаней.
- Голосіїв у Києві — який це район, де на карті й чим він відрізняється від Голосіївського району
- Голосіївський район Києва — найбільший за площею (156 км²)
- Святошинський район Києва — захід міста, 110 км²
- Шевченківський район Києва — старий Київ, Лукʼянівка, Татарка, Сирець, Нивки
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Дарницький район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Метро Києва — лінії, станції й вартість проїзду.
- Осокорки у Києві — сусідній масив по інший бік проспекту Бажана.
- Березняки — сусідній масив на півночі, за залізницею.
- Дарниця — історична Дарниця на північному сході: де вокзал і чому метро «Дарниця» стоїть деінде.
- Харківський масив — східний сусід за вулицею Ревуцького: масив 1980–1990-х на місці села Шевченка.
Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій за даними OpenStreetMap станом на 9 жовтня 2026.




