Перейти до змісту
Карта тривог
Суспільство

Видубичі у Києві: який це район, де на карті й звідки назва

МісцевістьВидубичі на карті Києва: Печерський район · правий берег Дніпра
Карта тривог Києва: чи є тривога заразКарта тривог →
Коротко про головне

Видубичі — історична місцевість на правому березі Дніпра, у Печерському районі Києва (рос. Выдубичи): схил над Дніпром між Наддніпрянським шосе і Звіринцем, де стоїть Видубицький монастир.

  • Станція метро «Видубичі» (М3, зелена лінія) — за 1,5 км на південь від центру місцевості; поруч із нею автостанція і платформа електрички.
  • Назву зазвичай пояснюють переказом про ідола Перуна, який тут нібито «видибав» із Дніпра. Це легенда, а не задокументована подія.
  • Сам транспортний вузол «Видубичі» стоїть уже на Нижній Теличці, у Голосіївському районі, — тому дві місцевості постійно плутають.
Район
Печерський

метро й автостанція «Видубичі» — вже Голосіївський

Берег Дніпра
правий

схили над Дніпром південніше Лаври

Найближче метро
«Видубичі»

1,5 км, М3 сирецько-печерська

Карта
Видубичі на карті Києва
Наведіть на точку або торкніться її, щоб побачити назву. Позначено центр місцевості, найближче метро й орієнтири.
  • Видубичі
  • Мметро, М3
  • Еелектричка
  • орієнтири
  • сусідні місцевості

Найближче метро: «Видубичі» — 1,5 км, М3 сирецько-печерська; «Звіринецька» — 1,7 км, М3 сирецько-печерська.

Електричка: «Видубичі» — 1,4 км; «Видубичі-Трипільські» — 1,7 км; «Київ-Деміївський» — 2,5 км.

Відстані — по прямій від центру місцевості за даними OpenStreetMap. Межі місцевостей у Києві офіційно не затверджені, тому на карті центр і мікрорайони, а не контур.

Де це: межі й сусіди

Видубичі — невелика історична місцевість, а не житловий масив. Це схил гори між Наддніпрянським шосе і Звіринцем, який спускається до Дніпра, на південь від Києво-Печерської лаври. На півночі й заході Видубичі межують зі Звіринцем, на півдні — з Теличкою, зі сходу їх обмежує Дніпро.

Фрагмент плану Києва 1894 року: Выдубецкій монастырь на березі Дніпра, на захід від нього Звіринець, на північному сході залізничний міст
Видубицький монастир («Выдубецкій монастырь») на плані Києва видання С. В. Кульженка, 1894 рік: над Дніпром, на захід від нього Звіринець, північніше залізничний міст. Вікісховище, CC0.

Головна вулиця місцевості — Видубицька: вона веде від Наддніпрянського шосе до Видубицького монастиря й належить до Печерського району. Схили довкола монастиря займають насадження Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка, тож саме монастир і сад дають найточніший орієнтир, де ви.

Офіційних меж історичні місцевості Києва не мають, і в різних джерелах вони трохи різняться. Але одна деталь збігається скрізь: станція метро з назвою «Видубичі» стоїть не в самій місцевості, а приблизно за півтора кілометра південніше, на Нижній Теличці.

Звідки назва

Єдиного пояснення немає, є кілька версій.

Переказ про Перуна — найвідоміша. Після хрещення Русі 988 року дерев’яного ідола Перуна скинули в Дніпро. За легендою, язичники бігли берегом і кликали: «Видибай, боже!», тобто «випливи», і саме біля цієї гори ідол нібито виплив на поверхню. Енциклопедичні й краєзнавчі джерела подають цю історію саме як переказ: документального підтвердження вона не має.

Переправа на «дубах». Друга версія повʼязує назву з давньою переправою через Дніпро біля Видубицького урочища: людей перевозили на човнах-«дубах», видовбаних із цілого дерева.

У давніх джерелах назва звучить по-різному: Видобичі, Видобич, Видобеч. Уперше місцевість згадано в літописі під 1070 роком — у звʼязку з будівництвом Михайлівської церкви в монастирі князя Всеволода.

Як це було: «Видибай, боже!»

Історію про Перуна, що нібито виплив біля цієї гори, часто подають як літописну. Але літопис розповідає її інакше, і розходяться версії саме там, де мали б з’явитися Видубичі.

Літопис і переказ
Від наказу князя до першої згадки назви
Літопис, 988 рік: наказ князя

Повернувшись із Корсуня, Володимир звелів скинути кумирів. Перуна прив’язали коневі до хвоста й поволокли з Гори Боричевим узвозом на ручай, а дванадцятеро чоловіків били його палицями: не тому, що дерево щось відчуває, пояснює літописець, а «на знеславлення біса». Літопис записує це під 988 роком, а перекладач Леонід Махновець обережно датує весною 990-го, зі знаком питання.

Літопис: плач над водою

Коли ідола волокли до Дніпра, «оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення». Біля води Перуна вкинули в річку.

Літопис: «одпихайте його від берега»

До ідола приставили людей і звеліли: «аще кде пристанеть, вы то отрѣваите его от берега, доньдеже порогы проидеть». У перекладі: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде». Отже, за літописом, зупинитися біля київських гір Перун не мав жодного шансу.

Літопис: Перунова рінь

Ідол пройшов пороги, і тоді «извѣрже и вѣтръ на рѣнь, яже и до сего дни словеть Перуня рѣнь»: «викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь». Рінь означає берег із великого піску й гальки. На цьому літописна історія закінчується, далеко нижче за течією, і Видубичів у ній немає.

Переказ, XVII століття: «Выдыбай!»

Крик і зупинку біля гори вперше записав ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря Феодосій Софонович у «Кройніці» 1672 року, і сам назвав це «повістю старих». Невірні, пише він, ішли берегом і кликали: «Выдыбай, наш господарю боже, выдыбай», «то есть выплыви». Ідол нібито «выдыбал албо выплылъ» там, «где тепер монастыр Выдубецкий», але віруючі, «камен привязавши, утопили» його вдруге. Згодом переказ потрапив і до «Синопсису».

Документ, 1070 рік: перша згадка назви

Перший рядок, де з’являються Видубичі, про Перуна мовчить: «заложена бысть церкви святаго Михаила в манастырѣ Всеволожи на Выдобычи», тобто «закладена була церква святого Михайла у монастирі Всеволожім на Видобичі». Ім’я засновника ховається в самому рядку: «Всеволожий» означає монастир князя Всеволода Ярославича. Від літописного 988 року до цього запису минуло 82 роки, а до першого запису легенди лишалося ще шість століть.

Давні тексти: Іпатіївський список за виданням 1908 року, «Кройніка» Софоновича за виданням 1992 року; правопис спрощено, скорочення розгорнуто. Переклад літопису: Леонід Махновець.

Звідки ж тоді назва? Історики Є. Голубинський і С. Голубєв вважали, що не легенда пояснила назву, а назва породила легенду. Вони виводили її від слова «видибати» в сенсі «з’являтися на обрії»: так біля давнього перевозу виринали човни з протилежного берега. «Енциклопедія історії України» наводить і наукову етимологію: присвійна форма від реконструйованого імені Відобит. А інша редакція тієї ж статті досі пояснює назву «за літописом»: настільки міцно плутанина вросла в довідники.

Історія: від княжого монастиря до транспортного вузла

Хронологія
Понад девʼять століть на одному схилі
1070 — монастир князя Всеволода

Син Ярослава Мудрого Всеволод закладає на Видубичах Михайлівську церкву. Навколо неї постає монастир, який певний час називали Всеволодовим. Собор будували до 1088 року.

1096–1116 — пожежа й літопис

1096 року половці спалили княжий Красний двір над Видубичами й пошкодили монастир, його відбудували. 1116 року ігумен Видубицького монастиря Сильвестр створив одну з редакцій «Повісті минулих літ».

1696–1730-ті — бароковий ансамбль

У 1696–1701 роках звели Георгіївський собор і Спаську трапезну церкву, а на замовлення гетьмана Данила Апостола — дзвіницю. Саме цей ансамбль ми бачимо сьогодні.

1868 — зʼявляється Видубицьке озеро

Під час будівництва Дарницького залізничного мосту насипали дамби, і частина старого русла Дніпра навпроти монастиря відокремилася від річки. Так утворилося Видубицьке озеро.

1935 — ботанічний сад

На Звіринці, над монастирем, закладають ботанічний сад. З 1991 року він носить імʼя Миколи Гришка, з 1999-го має статус національного.

1991–2012 — вузол «Видубичі»

1991 року відкрили станцію метро «Видубичі», 2001-го — однойменні зупинний пункт електрички й автостанцію, 2012-го — нову будівлю автостанції. Усе це стоїть на Нижній Теличці, за півтора кілометра від монастиря.

Меморіальна дошка в ніші старої цегляної стіни Михайлівського собору: рельєф зодчого з моделлю храму й напис «Давньоруському зодчому Петрові Мілонегу»
Меморіальна дошка «Давньоруському зодчому Петрові Мілонегу» на стіні Михайлівського собору, знімок 2016 року. Фото Xsandriel, Вікісховище, CC BY-SA 4.0, кадр обрізано.

Стіна над Дніпром і похвала, якою закінчується літопис

Михайлівській церкві загрожував сам Дніпро: річка підмивала схил. Ігумен Мойсей підрахував, що від спорудження церкви минуло 111 років і чотири покоління князів, а за кам’яну стіну ніхто не брався: «многі із давніх [князів] не дерзнули [й] помислити». Узявся великий князь Рюрик Ростиславич, праправнук Всеволода. Майстром він поставив свого приятеля Милонега, у хрещенні Петра. Стіну заклали в п’ятницю 10 липня 1199 року, а 24 вересня князь із княгинею, синами, дочкою й невісткою вже приїхав до монастиря, поставив кутю й нагодував ченців. Так датує Леонід Махновець, а в Іпатіївському списку завершення стоїть під 1200 роком.

Того дня Мойсей виголосив похвалу князеві, і нею закінчується Київський літопис: «отселѣ бо не на брезѣ ставше, но на стѣнѣ твоего созданія, пою ти пѣснь побѣдную», тобто «звідси бо, не на березі ставши, а на стіні, тобою зведеній, я співаю тобі пісню побідную». Сам цей літопис, за енциклопедіями, складали тут, у Видубицькому монастирі. У ньому ж під 1187 роком стоїть найдавніша відома згадка слова «Україна»: про переяславського князя Володимира Глібовича написано, що «за ним же Україна багато потужила».

Стіна тримала схил кілька століть, але Дніпро своє взяв: у XVI столітті обвалилася східна частина собору, за «Енциклопедією України», після повені 1580-х. Її відбудували 1766–1769 років за проєктом Михайла Юрасова, тож давній собор нині складений із двох епох.

Міфи й чутки про Видубичі: що правда

Одній із чуток про Видубичі понад вісімсот років, і записав її сам ігумен монастиря. Одні перекази літопис підтверджує, інші спростовує.

Що кажуть Що насправді
«Ідол Перуна пішов під кригу саме біля Видубичів» Документів немає. Про кригу не пише ні літопис, ні Софонович, а Махновець датує ці події весною. Зимова версія трапляється вже в сучасних популярних текстах.
«Монастир стояв тут ще за Володимира, а то й до хрещення» Документів немає. Софонович писав, що церкву тут збудовано «при Владимере», а перший ректор Університету святого Володимира Михайло Максимович теж відносив монастир до часів Володимира Великого. Переказ, який наводить «Енциклопедія Сучасної України», ставить сюди ще давніший Звіринецький печерний монастир. Документи починаються з 1070 року. Утім, уже тоді церкву закладали «у монастирі Всеволожім», а 1072-го літопис називає його ігумена Софронія: обитель могла бути трохи старшою за першу згадку.
«Князі молилися тут перед походами» Правда, хоч і не завжди мирно. 1093 року, коли на Русь рушили половці, Володимир Мономах і Святополк зійшлися в монастирі святого Михайла (Махновець уточнює: Видубицькому), посварилися, а тоді помирилися й цілували хрест один одному перед походом.
«Біля монастиря була переправа через Дніпро» Правда. 4 листопада 1097 року князь Василько, за літописом, «перевізся на Видобич», пішов поклонитися до святого Михайла й повечеряв у монастирі. У XVII–XVIII століттях за перевіз Видубичі сперечалися з Лаврою: та тримала конкурентну Наводницьку переправу й намагалася відібрати в монастиря лівобережну опору, Осокорки.
«Церкву тримає золота волосина з неба» Неправда, хоч чутці понад 800 років. Ігумен Мойсей 1199 року згадав, що казали люди, поки не було стіни: «одні бо говорили, що золотим волосом прив’язана єсть церква од небес», а інші, «що підступає церква до монастиря». Тримала її не волосина, а стіна Петра Милонега.
«Під час Батиєвого погрому монастир уцілів» Частково. За «Енциклопедією Сучасної України», 1240 року монастир спустошили. Але восени 1245-го, за датуванням Махновця, Данило Галицький, вирушаючи до Батия, застав тут ігумена й братію, попросив помолитися за нього й відплив звідси човном, «бачачи біду страшну і грізну».

Що там зараз

Видубицький монастир — памʼятка архітектури національного значення і діючий чоловічий монастир Православної церкви України. За радянських часів у ньому працював Інститут археології, чернече життя відновили 1992 року. Від Михайлівського собору XI століття збереглася західна частина; центр ансамблю — Георгіївський собор. Монастир зобразив Тарас Шевченко в офорті «Видубицький монастир у Києві» 1844 року.

Офорт Тараса Шевченка 1844 року: церква Видубицького монастиря на пагорбі, ліворуч Дніпро з човнами, на схилі корови
Той самий офорт Тараса Шевченка, 1844 рік. Вікісховище, суспільне надбання.

Ботанічний сад імені Миколи Гришка займає 129,86 га. Його найвідоміша колекція — сирингарій, сад бузків площею 2,45 га, закладений 1948 року. Із горішніх схилів саду видно монастир, Дніпро й новобудови лівого берега — Осокорки та Позняки.

Видубицьке озеро — залишок колишнього русла Дніпра навпроти монастиря. Із річкою його звʼязує протока, тому формально це радше затока.

Транспорт. Станція «Видубичі» Сирецько-Печерської лінії не має наземних вестибюлів: один вихід веде в підземний перехід під розвʼязкою, другий — до платформ електрички «Видубичі» і «Видубичі-Трипільські» та до автостанції. На платформі «Видубичі» зупиняються міська електричка і приміські поїзди; у 2019–2020 роках її реконструювали під зупинку експреса до аеропорту «Бориспіль». Нову будівлю автостанції відкрили 23 серпня 2012 року: її розраховували на 20 тисяч пасажирів на добу, на старті звідси працювало 70 маршрутів.

Як не сплутати: Видубичі й Теличка

Пасажир виходить зі станції «Видубичі» й логічно вважає, що він на Видубичах. Насправді вузол назвали за сусідньою місцевістю, а стоїть він на Нижній Теличці. До монастиря звідти близько півтора кілометра на північ. Плутанину додає й те, що сама Теличка ділиться на дві частини, які належать до різних районів.

Місцевість Що там Район
Видубичі Видубицький монастир, ботанічний сад, схили над Дніпром Печерський
Нижня Теличка метро «Видубичі», автостанція, платформи електрички, промислова забудова вздовж Наддніпрянського шосе Голосіївський
Верхня Теличка житлова забудова на південно-східному схилі Бусової гори Печерський

Часті запитання

Що таке Видубичі?

Історична місцевість і давнє урочище над Дніпром у Печерському районі Києва: схил із Видубицьким монастирем серед насаджень ботанічного саду. Те саме ім’я носять станція метро, автостанція й платформи електрички, але вони стоять південніше, на Нижній Теличці.

Видубичі — це який район Києва?

Історична місцевість Видубичі з монастирем і ботанічним садом належить до Печерського району. Станція метро «Видубичі», автостанція і платформи електрички стоять на Нижній Теличці — це вже Голосіївський район, тому біля станції в довідниках часто вказують обидва.

Видубичі — лівий чи правий берег?

Правий. Видубичі лежать на схилах правого берега Дніпра, на південь від Києво-Печерської лаври.

Де Видубичі на карті Києва?

На південь від Києво-Печерської лаври, на схилі між Наддніпрянським шосе і Звіринцем. Найлегше орієнтуватися за Видубицьким монастирем: до нього від шосе піднімається Видубицька вулиця.

Звідки пішла назва Видубичі?

Точно невідомо. Найпопулярніше пояснення — переказ про ідола Перуна, якого після хрещення 988 року скинули в Дніпро, а язичники кликали його «Видибай!». Друга версія повʼязує назву з давньою переправою на човнах-«дубах». У літописі місцевість уперше згадано під 1070 роком.

Як дійти від метро «Видубичі» до Видубицького монастиря?

Пішки — близько півтора кілометра на північ: уздовж Наддніпрянського шосе, а потім угору Видубицькою вулицею, яка веде просто до монастиря. За прямою до центру місцевості найближча саме станція «Видубичі» (1,5 км), «Звіринецька» трохи далі — за 1,7 км.

Які виходи має станція метро «Видубичі»?

Два, обидва підземні. Один веде в перехід під транспортною розвʼязкою, другий — до платформ електрички «Видубичі» і «Видубичі-Трипільські» та до автостанції.

Як доїхати з Видубичів до залізничного вокзалу?

Метро: зеленою лінією від «Видубичів» до «Золотих воріт», пересадка на «Театральну» і червоною лінією до «Вокзальної». Або поїздом із платформи «Видубичі» в бік Київ-Пасажирського — актуальний розклад дивіться на сайті «Укрзалізниці».

Чи є на Видубичах залізничний вокзал?

Вокзалу немає. Поруч зі станцією метро «Видубичі» є дві зупинні платформи, «Видубичі» й «Видубичі-Трипільські», а також автостанція «Видубичі». Усе це вже Нижня Теличка, Голосіївський район.

Де розташована автостанція «Видубичі»?

Біля однойменної станції метро й залізничної платформи, на Нижній Теличці. Із метро до неї веде один із двох виходів. Нинішню будівлю відкрили 2012 року.
Джерела
ⓘ

Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті — по прямій від центру місцевості за даними OpenStreetMap станом на 9 жовтня 2026 року. Розклад поїздів і автобусів змінюється — перевіряйте його у перевізників перед поїздкою.