Звіринець — історична місцевість на правому березі Дніпра, у Печерському районі Києва (рос. Зверинец), а не зоопарк. Це пагорби над Дніпром між Печерськом, Видубичами, Теличкою й Чорною горою; частину їх займає Ботанічний сад імені Гришка.
- Метро: станція «Звіринецька» (592 м від центру місцевості, лінія М3) до 18 травня 2023 року звалася «Дружби народів». Далі «Печерська» (1,4 км) і «Видубичі» (2,0 км).
- Назва, ймовірно, від місць княжих полювань. Чи тримали тут справжній звіринець, документи не кажуть.
- Звіринецькі печери відкрилися випадково наприкінці XIX століття. Їх часто звуть старшими за лаврські, але найраніші написи на стінах датують першою половиною XIII століття.
- Поруч: Видубицький монастир і сад бузків на схилах Дніпра.
між Печерськом, Видубичами, Теличкою й Чорною горою
пагорби й схили над Дніпром, південніше Лаври
592 м від центру місцевості, М3 сирецько-печерська
- Звіринець
- Мметро, М3
- Еелектричка
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Звіринецька» — 592 м, М3 сирецько-печерська; «Печерська» — 1,4 км, М3 сирецько-печерська; «Видубичі» — 2,0 км, М3 сирецько-печерська.
Електричка: «Видубичі» — 1,9 км; «Київ-Деміївський» — 2,0 км; «Видубичі-Трипільські» — 2,1 км.
Де це: межі й сусіди
Звіринець лежить на правому березі, на пагорбах над Дніпром, південніше Києво-Печерської лаври. Офіційних меж у київських місцевостей немає, і довідники окреслюють його по-різному. Веб-енциклопедія Києва за довідником «Вулиці Києва» 1995 року розміщує Звіринець між Печерськом, Видубичами, Теличкою й Чорною горою: уздовж кінцевої частини нинішнього бульвару Миколи Міхновського, вулиць Бастіонної, Звіринецької, Ломаківської й Старонаводницької. Звід памʼяток Києва малює його ширшим: Звіринець вбирає Бусову гору, «печерські» Караваєві дачі, частину Наводничів і Святоозерську слобідку.
Сусіди за картою такі: на північному заході Печерськ і Царське Село, на північному сході Наводничі, на сході Видубичі з монастирем, на півдні Бусове поле, на південному заході Чорна гора.
Станція «Звіринецька» справді стоїть на цій місцевості, під бульваром Миколи Міхновського, але на її західному краю. Від станції до адреси Ботанічного саду (Садово-Ботанічна, 1) близько 1,3 км по прямій, тож на сад вона орієнтир приблизний. Уся місцевість належить до Печерського району; межі всіх десяти районів видно на карті районів Києва.
Звідки назва
Документа, який пояснював би назву, довідники не наводять. Веб-енциклопедія Києва пише обережно: назва, «ймовірно, походить від місця полювань київських князів на дикого звіра». Звід памʼяток Києва формулює певніше: так від давньоруського часу звали спеціально відведені місця княжих полювань, які ретельно охороняли від сторонніх мисливців. Те саме пояснення дає й «Хмарочос».
Найранішою згадкою Звід памʼяток називає 1070 рік: тоді, за його словами, князь Всеволод Ярославич передав гору Звіринець Видубицькому монастирю. У літописному записі під цим роком ідеться лише про закладення церкви святого Михайла у Всеволожому монастирі на Видобичі. У першій половині XVIII століття в слобідці Звіринець, за Зводом, було 37 дворів.
Легенда проти документів: що кажуть про Звіринець
Про місцевість ходить кілька переконливих історій. Ось як вони виглядають поруч із джерелами.
| Що розповідають | Що кажуть джерела |
|---|---|
| Князі тримали тут справжній звіринець із загонами для турів і вели туди іноземних гостей (письменник Юрій Логвин, Gazeta.ua). | Довідники пишуть лише про місце княжих полювань, та ще й зі словом «ймовірно». Документа про загони чи звірів у неволі жодне з цих джерел не наводить. |
| Печери старші за лаврські, їм понад тисячу років. | Цю думку поширив історик Іван Каманін: 1914 року він датував написи XI століттям, а печери вважав монастирем X–XI століть. За оглядом Олени Воронцової в «Українському історичному журналі» (1995), його версія стала найпопулярнішою. Але Сергій Висоцький у 1980-х відніс найраніші написи до першої половини XIII століття, а Енциклопедія сучасної України пише про монастир XII–XVII століть. |
| Монастир зруйнували половці в 1096–1097 роках. | Так датував загибель монастиря той самий Каманін; те саме пише довідник «Вулиці Києва». Літопис під 1096 роком пише про інше: половці запалили «двір Красний, що його поставив благовірний князь Всеволод [Ярославич] на [тім] пагорбі, який є над [урочищем] Видобич». Сам монастир, за Зводом памʼяток, літописним джерелам невідомий. |
| Печери знайшли археологи. | Вхід відкрився випадково. За газетами жовтня 1888 року, місцеві жителі брали глину на схилі; Енциклопедія сучасної України пише про зсув гори, а ZN.ua розповідає про провал ще 1882-го. Вдруге ходи оголив зсув 1911 року, а розкопки під керівництвом Олександра Ертеля почалися 1912-го коштом князя Володимира Жевахова. |
Історія: від княжого двору до Ботанічного саду
Заміська резиденція Всеволода Ярославича стояла, за припущенням археолога Івана Мовчана, на мисі Чайка, нині в Ботанічному саду. 1096 року її спалив половецький хан Боняк, а 1157-го, після смерті Юрія Долгорукого, кияни її розграбували.
Звіринецький монастир ховає ченців у підземному цвинтарі: близько 150 м досліджених ходів на глибині 13–14 м. Після монгольської навали поруч виникає поселення, що належить Видубицькому монастирю.
Інженер Карл Опперман зводить земляний форт, що контролює дорогу до дніпровської переправи. До середини XIX століття він втрачає оборонне значення й стає складом. Вали зрито в 1940-х роках, частина бастіону лишилася в Гірському саду.
За Зводом памʼяток, 1854 року тут 164 мешканці, 1865-го вже 123 двори й 2 156 людей, 1877-го 537 будинків, серед них 40 землянок. Люди живуть сільським господарством, рибальством і гончарством.
На артилерійських складах колишнього укріплення стається катастрофа з численними жертвами. За Зводом памʼяток, більша частина слобідки згоріла; причину, пише «Хмарочос», так і не встановили. У 1920-х роках Звіринець відбудовують.
Восени 1935 року місто відводить під сад 117 га на Звіринці, а 29 травня 1964 року його відкривають для відвідувачів. У 1980-х роках значну частину старої забудови обабіч нинішнього бульвару Міхновського зносять.
Що там зараз
Ботанічний сад. Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка займає схили над Дніпром і є парком-памʼяткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Його візитівка, сад бузків, закладений 1948 року: цвітіння зазвичай припадає на травень. Вхід платний, а графік залежить від сезону, тому ціну й години роботи варто звірити перед поїздкою.
Звіринецькі печери. Археологічна памʼятка національного значення лежить у пагорбі на північний захід від Видубицького монастиря. Монастир над печерами має адресу на Ломаківській вулиці, 20–22; про можливість огляду варто питати на місці.
Забудова. «Хмарочос» описує Звіринець як місце контрастів: висотки й пʼятиповерхівки стоять над приватними садибами. Найвищий будинок місцевості, за Вікіпедією станом на 2021 рік, житловий комплекс «Тріумф» на вулиці Звіринецькій, 51, на 25 поверхів. На височині біля бульвару Міхновського лежить Звіринецьке кладовище, що веде початок від цвинтаря парафіяльної церкви XVIII століття.
Транспорт. Найближче метро «Звіринецька» (592 м по прямій від центру місцевості, лінія М3); далі «Печерська» (1,4 км) і «Видубичі» (2,0 км). Платформи електрички: «Видубичі» (1,9 км), «Київ-Деміївський» (2,0 км) і «Видубичі-Трипільські» (2,1 км). До кінцевої «Ботанічний сад» їдуть тролейбус № 14 від вокзалу «Центральний» і автобус № 62 від Контрактової площі. Повз метро ходять тролейбуси № 43 і № 50, автобуси № 51 і № 109, а вулицею Михайла Бойчука тролейбуси № 15 і № 38 від станції «Видубичі». Номери подано за даними КМДА станом на жовтень 2026 року; свій маршрут зручно знайти в пошуку автобусів, тролейбусів і трамваїв Києва.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Звіринець і зоопарк | Місцевість не має стосунку до зоопарку: Київський зоопарк з 1913 року стоїть на Берестейському проспекті, 32, біля Шулявки. |
| Звіринець і станція метро | Станцію відкрили 1991 року як «Дружби народів», за тодішньою назвою бульвару. 18 травня 2023 року Київрада перейменувала її на честь місцевості, хоча частина киян підписувала петицію за назву «Ботанічний сад»: мовляв, нова назва «асоціюється зі звіринцем». |
| Звіринецька вулиця й вулиця Єжи Ґедройця | Нинішня Звіринецька проходить самим Звіринцем і Бусовим полем. До 1901 року цю назву мала теперішня вулиця Єжи Ґедройця, що зʼєднує Нову Забудову зі Звіринцем. |
| Звіринець і Видубичі | Сусіди. Видубицький монастир лежить уже на Видубичах, за 1,1 км на схід від центру Звіринця, а метро «Видубичі» ще далі, на Нижній Теличці. |
| «Печерські» Караваєві дачі | Частина Звіринця, де постав і Ботанічний сад. Це не Караваєві дачі в Соломʼянському районі. |
Часті запитання
Звіринець: який район Києва?
Звіринець: лівий чи правий берег?
Звіринець у Києві: це зоопарк?
Чому місцевість називається Звіринець?
Яке метро на Звіринці?
Де Звіринецькі печери?
Як дістатися до Ботанічного саду імені Гришка?
- Вікіпедія, «Звіринець (Київ)» і Веб-енциклопедія Києва, «Звіринець» (архів): межі, вулиці, версія назви, поселення Видубицького монастиря.
- Звід памʼяток Києва: «Звіринець» і «Звіринецькі печери»: склад місцевості, 1070 рік, двори й населення, відбудова, печерний цвинтар, відкриття 1888 року.
- «Хмарочос», «Наступна станція “Звіринецька”»: перейменування, петиція, назва, забудова, промисли, причина катастрофи 1918 року.
- Енциклопедія сучасної України: «Звіринецькі печери» (О. Воронцова) і «Київська фортеця»: місце, розміри й датування печер, Звіринецькі укріплення 1810–1812 років, 6 червня 1918 року.
- О. Воронцова, «З історії дослідження Звіринецьких печер у Києві», «Український історичний журнал», 1995, № 5: версії Ертеля, Каманіна й Петрова, газетні повідомлення 1888 року, Висоцький; «Музеєфікація печерних комплексів у Києві» тієї самої авторки: печери невідомі літописам.
- Літопис руський, роки 1096–1110 і роки 1068–1073, переклад Леоніда Махновця: Красний двір 1096 року, церква на Видобичі 1070 року.
- ZN.ua, «…А святыни вечны» (1999): Каманін про 1096–1097 роки, провал 1882 року. Gazeta.ua: розповідь Юрія Логвина про загони.
- Вікіпедія: «Красний двір», «Видубицький монастир», «Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України», «Звіринецька (станція метро)», «Звіринецька вулиця (Київ)», «Ломаківська вулиця», «Звіринецьке кладовище», «Бульвар Миколи Міхновського».
- КП «Київпастранс», автобус № 62 і знімок маршрутів КМДА: зупинки біля метро й Ботанічного саду (станом на жовтень 2026).
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, сусіди, межі Печерського району.
- Райони Києва — карта всіх десяти районів і які масиви до якого належать.
- Печерський район Києва — увесь район на одній карті: масиви, межі, метро й ЦНАП.
- Видубичі у Києві — східна сусідка з Видубицьким монастирем і метро, яке стоїть уже на Теличці.
- Печерськ у Києві — північний сусід, частиною якого Звіринець часто вважають.
- Царське Село — сусідній масив 1980-х і чому його звуть Царським Селом.
- Чорна гора — південно-західна сусідка: пагорб, де вулиці мали номери замість назв.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті подано по прямій за даними OpenStreetMap станом на 6 листопада 2026, номери маршрутів за даними КМДА станом на жовтень 2026. Датування Звіринецьких печер у різних дослідників розходиться; у таблиці версії подано з атрибуцією.




