Ґалаґани — історична місцевість на правому березі Дніпра, у Святошинському районі Києва (рос. Галаганы).
- Найближче метро «Нивки» за 642 м, «Святошин» за 827 м, обидві станції на червоній лінії; електричка зупиняється на платформі «Святошин» за 906 м.
- Назву пояснюють двояко: від поміщиків Ґалаґанів або від братів Ґалаґанів, лісових сторожів, які 1836 року заснували тут хутір.
- Місцевість не має стосунку до Колегії Павла Ґалаґана на вулиці Богдана Хмельницького: це однофамільці або, у першій версії, той самий рід, але інше місце.
між Берестейським проспектом і залізницею
захід міста, між Нивками, Святошином і Шулявкою
до «Нивок», лінія М1; «Святошин» за 827 м
- Ґалаґани
- Мметро, М1
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Нивки» — 642 м, М1 святошинсько-броварська; «Святошин» — 827 м, М1 святошинсько-броварська; «Берестейська» — 1,5 км, М1 святошинсько-броварська.
Електричка: «Святошин» — 906 м; «Берестейська» — 1,5 км.
Де це: межі й сусіди
Ґалаґани лежать на заході Києва, на правому березі Дніпра, у Святошинському районі. За Вікіпедією, місцевість розташована між Берестейським проспектом, вулицями Дружківською та Авіаконструктора Петра Балабуєва й залізницею. Тобто це смуга міста на південь від проспекту, яку з протилежного боку обмежує колія.
Сусіди такі: на північ, за Берестейським проспектом, Нивки; на захід Святошин зі старою станцією; на схід Шулявка; на південь, уже за залізницею, Борщагівки. Офіційних меж місцевість не має, тож окремі будинки вздовж її краю різні джерела відносять то до Ґалаґанів, то до Нивок. Як Ґалаґани виглядають серед інших масивів, видно на карті «Райони Києва».
Найзручніше сюди їхати метро: «Нивки» за 642 м і «Святошин» за 827 м, далі пішки. Електричка зупиняється на платформі «Святошин» за 906 м і на «Берестейській» за 1,5 км.
Звідки назва
Однозначної відповіді немає, і довідники наводять дві версії.
Від поміщиків Ґалаґанів. Вікіпедія називає цю думку поширеною: хутір нібито належав панам Ґалаґанам, тобто тому самому козацько-старшинському роду, з якого походив меценат Григорій Ґалаґан. Документа, що прямо повʼязував би рід саме з цим хутором, у відкритих джерелах ми не знайшли, тому подаємо це як версію.
Від братів-лісників. Друга версія конкретніша. Хутір виник 1836 року, і заснували його вихідці з села Біличі брати Ґалаґани, солдати лісової охорони Київського лісництва. У самих Біличах, як пише Вікіпедія, досі є куток із назвою Ґалаґани. На користь цієї версії свідчить і те, як хутір жив: Звід памʼяток Києва описує його як ділянку посеред лісу, оточену деревами з усіх боків, тож орні землі й городи мешканці мали деінде.
Обидві версії сходяться в одному: назва йде від прізвища, а не від рельєфу чи урочища.
Історія: від хутора в лісі до міського масиву
Брати Ґалаґани, солдати лісової охорони Київського лісництва, засновують хутір у лісі на захід від Києва. Площа хутора, за Зводом памʼяток, становила 3 десятини 1135 квадратних сажнів.
Лісову охорону ліквідовують, і після нової люстрації землю, якою мешканці хутора користувалися десятиліттями, закріплюють за ними. Додаткові ділянки вони отримують від Петропавлівсько-Борщагівської сільської громади.
У місцині споруджують церкву Святого Олександра Невського. Вона простояла до середини 1930-х років.
Поруч зʼявляються промислові підприємства. Одне з них згодом отримало назву «Червоний екскаватор», пізніше АТ «АТЕК».
За Зводом памʼяток, 1921 року хутір включають до міста, 1923 року під час адміністративної реформи передають до Петропавлівсько-Борщагівської сільради, а 1928 року повертають до Києва вже остаточно. Вікіпедія подає коротше: у межах Києва з 1923 року.
У 1930-х поруч будують верстатобудівний завод і робітниче селище. Сучасна забудова Ґалаґанів почалася в 1940-х, а в документах 1950–1960-х місцевість інколи фігурує як селище Верстатозаводське. Саме тоді, за Зводом, колишній хутір перетворюється на житловий і промисловий район міста.
Скільки людей жило на хуторі
Звід памʼяток Києва зберіг рідкісні для такої маленької місцевості числа: скільки дворів і мешканців мав хутір у різні роки. За ними видно, як повільно зростало поселення, поки місто не підступило впритул.
| Рік | Дворів | Мешканців |
|---|---|---|
| 1896 | 5 | 38 |
| 1900 | 7, землі 56 десятин | 35 |
| 1926 | 12 господарств | 66 |
| 1939 | немає даних | 136 |
Після війни рахувати вже не було що: на місці кількох садиб виросли квартали міських будинків.
Що там зараз
Житло. Сучасна забудова Ґалаґанів почалася в 1940-х роках. Серед джерел Вікіпедія наводить огляд саме тутешньої малоповерхової повоєнної архітектури: квартали невисоких будинків тих років тут збереглися поруч із пізнішими багатоквартирними.
Величавий дуб. Найстаріший мешканець місцевості росте біля будинку на вулиці Олексія Бездольного, 7, неподалік метро «Нивки». За даними, наведеними у Вікіпедії, дубу близько 300 років, обхват стовбура 4,3 м, висота понад 20 м. Київрада оголосила його ботанічною памʼяткою природи місцевого значення 12 лютого 2004 року. За переказом, дерево посадив місцевий поміщик Миколай Чарномський; це переказ, а не документ.

Транспорт. Уздовж північного краю пролягає Берестейський проспект з громадським транспортом. До метро «Нивки» 642 м, до «Святошина» 827 м, до «Берестейської» 1,5 км. Електричка зупиняється на «Святошині» за 906 м і на «Берестейській» за 1,5 км.
Як не сплутати
| Що плутають | Що це насправді |
|---|---|
| Ґалаґани, місцевість | Колишній хутір у Святошинському районі між Берестейським проспектом і залізницею, про який ця стаття. |
| Рід Ґалаґанів | Козацько-старшинський, згодом дворянський рід, відомий з другої половини XVII до початку XX століття. Повʼязаний з місцевістю лише в одній з версій назви. |
| Колегія Павла Ґалаґана | Приватна чоловіча гімназія, яку Григорій Ґалаґан відкрив 1871 року в памʼять про сина. Будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 11 у центрі міста, не на Ґалаґанах. |
| Ґалаґани в Біличах | Куток села Біличі, звідки, за другою версією, прийшли засновники хутора. |

Часті запитання
Ґалаґани: це який район Києва?
Ґалаґани: лівий чи правий берег?
Яке метро найближче до Ґалаґанів?
Чому місцевість називається Ґалаґани?
Хто такі Ґалаґани і що зробив Григорій Ґалаґан?
Коли Ґалаґани стали частиною Києва?
- Вікіпедія, «Ґалаґани (місцевість)»: межі, дві версії назви, 1836, церква 1893 року, заводи, рік приєднання за «Вулицями Києва» (1995).
- Звід памʼяток Києва, «Ґалагани»: площа хутора, люстрація 1870-х, двори й мешканці 1896–1939, рішення 1921, 1923 і 1928 років, селище Верстатозаводське.
- Вікіпедія, «Величавий дуб (Київ)»: вік, обхват і висота дерева, адреса, рішення Київради 2004 року.
- Вікіпедія, «Колегія Павла Ґалаґана»: рік заснування й адреса колегії.
- Вікіпедія, «Ґалаґани (рід)»: козацько-старшинський, згодом дворянський рід другої половини XVII – початку XX століття.
- OpenStreetMap: координати для карти й відстаней, сусідні місцевості.
Примітка: межі історичних місцевостей Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться, а точка на карті умовна. Відстані подано по прямій за даними OpenStreetMap станом на 14 листопада 2026.




