Жуляни це історична місцевість на правому березі Дніпра, у Соломʼянському районі Києва (рос. Жуляны). Це місто, а не область: колишнє село входить до меж Києва з 1988 року.
- У межах Жулян стоїть аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського, тому його й звуть «Жуляни». Цивільних рейсів немає з 24 лютого 2022 року.
- Метро в Жулянах немає: найближча станція «Іподром» за 2,6 км по прямій. У Жуляни їдуть автобуси 56, 57, 75, 78 і маршрутки 496, 499, 556.
- Назву виводять від давньої річки Желянь, яку літопис згадує під 1093 роком.
у складі Києва з 1988 року
цивільних рейсів немає з 24.02.2022
«Іподром», синя лінія М2
- Жуляни
- Мметро, М2
- Еелектричка
- орієнтири
- сусідні місцевості
Найближче метро: «Іподром» — 2,6 км, М2 оболонсько-теремківська; «Виставковий центр» — 2,8 км, М2 оболонсько-теремківська; «Теремки» — 3,0 км, М2 оболонсько-теремківська; «Васильківська» — 3,3 км, М2 оболонсько-теремківська.
Електричка: «Київ-Волинський» — 2,3 км.
Де це: межі й сусіди
Жуляни лежать на південно-західній околиці Києва, між Теремками й Борщагівкою. Це колишнє село, яке місто поступово оточило, тож тут і досі переважає приватна садибна забудова, а не багатоповерхові масиви.
Найближчі сусіди за картою: Борщагівка на північному заході, Чоколівка й Відрадний на півночі, Совки на сході й Теремки на півдні. Між садибами Жулян і Чоколівкою лежить аеропорт: він стоїть у межах самих Жулян. На заході місцевість підходить до межі міста, за якою починається Київська область, передмістя Вишневе. До майдану Незалежності від центру Жулян приблизно 8,6 км по прямій, дорогою близько 14 км.
Офіційних кордонів у Жулян немає: Київ не затверджував меж історичних місцевостей, тому в довідниках і на картах їх проводять трохи по-різному. Надійна точка відліку одна, адміністративний район: усі Жуляни належать до Соломʼянського. Берег правий: лівобережні райони Києва це Дарницький, Деснянський і Дніпровський.
Аеропорт «Київ» (Жуляни): де він і чи працює
Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського розташований у межах Жулян, приблизно за 8 км на південний захід від центру міста. У побуті його досі звуть просто «Жуляни», тож «аеропорт Жуляни» і «аеропорт Київ» це одне й те саме місце.
Чи працює зараз. Пасажирських рейсів немає. На офіційному сайті аеропорту станом на 17 листопада 2026 року стоїть статус «Цивільні рейси тимчасово призупинено»: рейси призупинено із 24 лютого 2022 року, а про відновлення польотів, як там написано, «буде повідомлено окремо». Дати відновлення аеропорт не називає.
Як доїхати до терміналу. Біля терміналу А є зупинка «Міжнародний аеропорт «Київ» («Жуляни»). Термінал А». За даними ГІС КМДА, сюди їдуть автобус 78 від станції метро «Васильківська» і маршрутки 496 та 499.
Як доїхати до Жулян: метро, автобуси й маршрутки
Метро в Жулянах немає. Найближчі станції на синій лінії М2: «Іподром» (2,6 км по прямій), «Виставковий центр» (2,8 км), «Теремки» (3,0 км) і «Васильківська» (3,3 км). Найближча зупинка електрички, «Київ-Волинський», за 2,3 км. Тож до Жулян зазвичай їдуть так: синьою лінією до однієї зі станцій, далі автобусом або маршруткою.
Маршрути, що мають зупинки в Жулянах, за даними ГІС КМДА станом на 12 листопада 2026 року:
| Маршрут | Куди їде й де зупиняється в Жулянах |
|---|---|
| Автобус 75 | ст. м. «Виставковий центр» ↔ вул. Григорія Гуляницького. Їде вулицями самих Жулян: «Клуб», «Школа», «Поліклініка», вулиці Лугова, Набережна, Шевченка й Повітрофлотська. |
| Автобус 78 | ст. м. «Васильківська» ↔ Районна адміністрація. Теж через центр Жулян («Клуб», «Школа», «Поліклініка») і до терміналу А аеропорту. |
| Автобус 56 | ст. м. «Виставковий центр» ↔ Гіпермаркет. Зупинки «Шляхопровід», «с. Жуляни-1», «с. Жуляни-2». |
| Автобус 57 | ст. м. «Академмістечко» ↔ Авторинок. Ті самі зупинки, що й в автобуса 56. |
| Маршрутка 496 | ст. м. «Лук’янівська» ↔ Клінічна лікарня «Феофанія». Термінал А аеропорту, «с. Жуляни», «Шляхопровід», «с. Жуляни-1», «с. Жуляни-2». |
| Маршрутка 499 | ст. м. «Васильківська» ↔ Обласна лікарня. Термінал А аеропорту, «с. Жуляни», «Шляхопровід», «с. Жуляни-1», «с. Жуляни-2». |
| Маршрутка 556 | вул. Метрологічна ↔ Кільцева дорога. Зупинки «с. Жуляни-1» і «с. Жуляни-2». |
| Нічний автобус 133Н | Залізничний вокзал «Центральний» ↔ вул. Тулузи. Зупинки «Шляхопровід», «с. Жуляни-1», «с. Жуляни-2». |
Де зараз машини потрібного маршруту, видно на живій карті в розділі «Транспорт Києва». Маршрути й інтервали змінюються, тож перед поїздкою краще звіритися з картою.
Звідки назва
Остаточно доведеної версії немає, і найчесніше перелічити основні.
Річка Желянь. Найпоширеніше пояснення: назва пішла від струмка Желянь (Желань), який згадують давні літописи. У 1864 році історик Лаврентій Похилевич писав, що село стоїть біля витоків струмка, «який у давнину іменувався Желанню, а нині Борщагівкою», і що вода в ньому буває хіба навесні та після тривалих дощів.
Богиня Желя. За іншою версією, назва походить від імені давньословʼянської богині скорботи Желі (Жалі), якій нібито було присвячене місцеве капище.
«Желанне» й «жиле» місце. Ще два пояснення: струмок міг бути бажаним, «желанним» місцем перепочинку для подорожніх, а сама назва могла відображати обжитий, «жилий» характер передмістя, куди в XVII столітті прийшли нові поселенці. Трапляється й тюркська версія «Жол йани», тобто «край дороги».
Старі форми назви: Желяни, Жиляни, Желань; «Жуляни» закріпилися пізніше. Від неї ж походять назви Жилянської, Набережно-Жилянської й Жулянської вулиць.
Історія: від літописної Желяні до району столиці


За літописом, улітку 1093 року на Желяні половці розбили військо київського князя Святополка Ізяславича. Де саме текла давня Желянь, дослідники сперечаються: частина з них шукає її ближче до Вишгорода.
З 1690 року місцевість згадується вже як село Желяни (Жиляни), що належало Софійському монастирю. У XVIII столітті його відносили до митрополичих маєтків.
Лаврентій Похилевич описує Желяни як село за сім верст на захід від Києва, де живе близько 730 людей. Першу церкву тут, за його даними, звели 1715 року; та, що стояла на її місці, згоріла від блискавки 1859-го, і парафіяни збудували нову.
На новій залізниці до Фастова відкрили станцію й назвали її за найближчим селом: «Жуляни». Селище, що виросло біля неї, згодом отримало назву Вишневе й стало окремим містом Київської області.
Пів століття Жуляни лишалися селом Києво-Святошинського району Київської області, хоча місто вже підступало впритул.
Літо 1093 року: як Желянь потрапила в літопис
13 квітня 1093 року помер київський князь Всеволод Ярославич, і з Турова на київський стіл прийшов його небіж Святополк Ізяславич. Половці одразу прислали послів по викуп за мир. Святополк, як пише літопис, не порадився зі старшою дружиною батька й дядька, послухав тих, хто прийшов із ним, і посадив послів у погріб. Половці почали війну.
Розважливі мужі радили не поспішати, бо воїв мало. Князь відповів фразою, яку літописець зберіг: «Я маю отроків своїх вісімсот, що можуть супроти них стати». Йому відказали, що от якби вісім тисяч, «було б се не зле», і порадили кликати Володимира Мономаха. Той прийшов із братом Ростиславом; у Видубицькому монастирі князі посварилися, але помирилися й поцілували хрест.
26 травня, на Вознесіння, об’єднане військо розбили біля Треполя, на Стугні; тікаючи, Ростислав утопився. Половці дев’ять тижнів облягали Торчеськ, а тоді розділилися: одні лишилися під містом, інші рушили під Київ. 23 липня Святополк повів військо на Желянь, і поразка вийшла ще тяжчою: «було мертвих більше, ніж коло Треполя». До Києва князь повернувся «самъ третѣи», тобто лише з двома супутниками.
Про наступний день, свято Бориса й Гліба, літопис каже: «бысть плачь великъ оу городѣ», у перекладі Леоніда Махновця «був плач великий у городі». Літописець із гіркотою помітив, що обидва лиха того літа припали на свята. Торчеськ, знесилений голодом, здався, а 1094 року Святополк уклав із половцями мир і взяв за дружину доньку хана Тугоркана.
Що записали про Жуляни у XIX столітті: вовки, скарб і «покалічена» назва
Альбом французького лікаря 1854 року й книжка Похилевича 1887-го. Цитуємо мовою оригіналу в сучасному правописі, поруч переказ.
1854 рік: Домінік П’єр де ля Фліз описує державне село Жиляни
«Селение лежит в 6 верстах от Киева на юго-восток… У жителей считается: 206 волов, 102 коровы, 20 лошадей, 150 овец, 150 свиней. В лесах водится много волков. Всех домов насчитывается 58, из них 20 старых. Много крестьян бедно одеты. Но носят сапоги».
Цитуємо за публікацією бібліотек Солом’янського району.
Простими словами: на 58 хат припадало 206 волів, 102 корови й лише 20 коней. Автор, хірург, що потрапив у полон 1812 року й лишився в Україні, записав усе без прикрас: бідність поруч із чоботями, худобу поруч із вовками. Одне він переплутав: Жуляни лежать від Києва на південний захід, а не на південний схід.
1887 рік: Лаврентій Похилевич про знахідку 1840 року
«На огороде крестьянина в черепяном горшке отыскано на небольшой глубине 20 кусков чистого серебра…, которые нумизматами признаны за рубли времен св. Владимира… В каждом из этих давних рублей было весу без малого фунт… один экземпляр куплен мною за 14 нынешних… серебряных рублей, для музеума Киевской семинарии».
Простими словами: селянин копав город і натрапив на горщик із двадцятьма шматками чистого срібла. Нумізмати тоді визнали їх «рублями» часів Володимира, а «Історія міст і сіл УРСР» 1971 року називає скарб срібними гривнями X–XII століть. Знахідку віддали до церкви, консисторія звеліла її продати, і один шматок для Київської семінарії купив сам автор. Де опинилися інші дев’ятнадцять, він не пише.
1887 рік: Похилевич сердиться на залізницю
«Полустанок Киево-Брестской железной дороги… назвали Жуляне, под каким исковерканным именем оно печатается во всех книгах, перечисляющих станции и полустанции железных дорог».
Простими словами: для Похилевича село звалося Желяни, а «Жуляне» з довідників здавалося покаліченим словом. Прижилося, як бачимо, саме залізничне «у». Утім, бібліотеки Солом’янського району пишуть, що форма «Жуляни» трапляється вже в документах XVII–XVIII століть, тож залізниця назву радше закріпила, ніж зіпсувала.
Міфи й чутки про Жуляни: що правда
Про Жуляни кажуть різне: що це область, що літописна битва гриміла саме тут, що блискавка має до села особливий інтерес. Дещо з цього правда, а дещо перевірити вже не вийде.
| Що кажуть | Що насправді |
|---|---|
| «Жуляни не Київ, а область» | Неправда з 1988 року. Селом Києво-Святошинського району Жуляни справді були, і так їх досі підписують передруки радянських довідників. Але указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 серпня 1988 року село включили до меж Києва. |
| «Жуляни вперше згадано 1126 року» | Неточно. Цей рік є і в Похилевича, і в «Історії міст і сіл УРСР» 1971 року. Але похід Ольговичів, які з половцями пустошили землю «по [річці] Желяні», літопис описує за князювання Ярополка, під 1136 роком. А сама Желянь з’являється в ньому ще під 1093-м. |
| «Літописна битва на Желяні була саме тут» | Документів немає. Похилевич і перекладач літопису Леонід Махновець бачили Желянь у нинішній річці Борщагівці, що бере початок біля Жулян. Інші дослідники шукали її на місці вулиці Жилянської, у верхів’ях Сирця, у заплаві Либеді. Їхній козир у самому літописі: перед битвою половці пустошили землю «межи Києвом і Вишгородом», тобто на північ від міста. |
| «Могили довкола села ховають воїнів, які билися за Київ» | Частково. Похилевич 1864 року в цьому не сумнівався. Археологи побачили складнішу картину: 1915 року О. Д. Ертель розкопав біля станції «Жуляни» курган із 21 похованням і стрілою скіфського часу, а 1971 року загін Інституту археології під керівництвом І. Мовчана на території нинішнього аеропорту відкрив поховання з вудилами й стременом, імовірно печенізьке. Тож у курганах лежать люди різних епох, і не всі вони боронили Київ. |
| «Блискавка в Жулянах б’є в одне й те саме місце» | Двічі правда, утретє переказ. За Похилевичем, спершу блискавка вдарила в сільську церкву й лише зачорнила метал і позолоту на іконостасі. Наступного літа, 21 червня 1859 року о сьомій вечора, вона спалила церкву разом із дзвіницею. А ще люди розповідали йому, що до церкви блискавка спалила на тому самому місці хату. |
| «Тут найстаріша дерев’яна церква Києва» | Спірно. Церкву Димитрія Солунського звели 1862 року, а найстарішою дерев’яною в Києві вона стала 1988-го, разом із селом: про це нагадує дошка на храмі. Але дослідники Семен Широчин та Олександр Михайлик пишуть, що 2016 року стару будівлю замінили копією, а каталог «Архітектурні та природні пам’ятки України» віддає першість Макаріївській церкві на Татарці. |
Що там зараз
Попри майже сорок років у складі столиці, Жуляни здебільшого так і лишилися місцевістю приватних будинків, котеджною й садибною частиною міста.
Церква. У Жулянах стоїть деревʼяна церква Димитрія Солунського 1862 року з памʼятним знаком «Найстаріший деревʼяний храм Києва». Чи справді вона найстаріша, розбираємо в міфах вище.
Жулянський шляхопровід. На перетині Кільцевої дороги й проспекту Повітряних Сил стоїть Жулянський шляхопровід, якого в побуті звуть «Жулянський міст». За картою OpenStreetMap це теж Соломʼянський район.
Старі кутки. Поки вулиці в середині XX століття не отримали назв, село ділилося на кутки: Командирівщина (центр села), Козлівщина, Забара, Марченків, Могилів за нинішньою Кільцевою дорогою, Пʼятихатки, Лушпіївщина, Білий Хутір, Греківщина, Латунівщина й Хутір.
Як не сплутати
| Що плутають | Як насправді |
|---|---|
| Жуляни й аеропорт «Київ» | Аеропорт стоїть у Жулянах, але це не одне й те саме: Жуляни це ціла місцевість із житловою забудовою, а офіційна назва аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського. |
| Станція «Жуляни» й Жуляни | Станцію наприкінці XIX століття назвали за найближчим селом, але селище довкола неї стало окремим містом Вишневим, і це вже Київська область. |
| Жилянська вулиця | Названа від тієї самої давньої назви, але пролягає в центральній частині міста й до Жулян не доходить. |
| Жулянський міст | Так у побуті звуть Жулянський шляхопровід на перетині Кільцевої дороги й проспекту Повітряних Сил біля Жулян. |
Часті запитання
Жуляни: це який район Києва?
Жуляни: це Київ чи область?
Жуляни: лівий чи правий берег?
Яке метро біля Жулян?
Які автобуси й маршрутки їдуть у Жуляни?
Де аеропорт «Жуляни» і чи він зараз працює?
Де Жулянський міст і який це район?
- Вікіпедія, «Жуляни»: версії походження назви, село Желяни з 1690 року, опис Лаврентія Похилевича 1864 року, кутки села, указ від 26 серпня 1988 року.
- КП «Київський інститут земельних відносин», «Матеріали змін меж міста Києва» (2019): у 1988 році до меж Києва включено село Жуляни Києво-Святошинського району, Троєщину й Бортничі.
- Конституційний Суд України, «Історія вулиці Жилянської»: версії походження назви від богині Желі, річки Желань і «жилого» характеру місцевості.
- Вікіпедія, «Вишневе (місто)» та англомовна стаття про Вишневе: станція «Жуляни», названа за селом, і селище довкола неї, що стало Вишневим.
- Енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона, «Святополк II Изяславич»: поразка князя від половців «на Желани».
- Вікіпедія, «Міжнародний аеропорт «Київ»: офіційна назва аеропорту, розташування в межах Жулян, близько 8 км від центру міста.
- «Обозреватель»: пасажирських рейсів з аеропорту «Київ» немає відтоді, як повітряний простір закрили для цивільної авіації.
- Іпатіївський літопис (ПСРЛ, т. 2) на «Ізборнику»: «самъ третѣи» і «плачь великъ» під 6601 (1093) роком.
- «Літопис руський» у перекладі Леоніда Махновця (1989): події 1093–1094 років, похід Ольговичів під 1136 роком, географічний покажчик (Желянь як нинішня Борщагівка).
- Encyclopedia of Ukraine, «Sviatopolk II Iziaslavych»: половецькі напади 1093 року й шлюб із донькою Тугоркана 1094-го.
- Л. Похилевич, «Уезды Киевский и Радомысльский» (Київ, 1887): скарб 1840 року, полустанок «Жуляне», місце Желяні, рік 1126.
- «Історія міст і сіл Української РСР. Київська область» (1971), «Жуляни»: «перші згадки» 1126 року, кургани, скарб гривень.
- Публічні бібліотеки Солом’янського району, «Жуляни»: версії місця Желяні, розкопки 1915 і 1971 років за статтею І. Мовчана й Ю. Писаренка («Археологія», 1994, № 3), опис де ля Фліза 1854 року, форма «Жуляни» в документах XVII–XVIII століть.
- Kyiv Post про Домініка П’єра де ля Фліза: французький хірург, полон 1812 року, «Медико-топографічний опис Київської округи» 1854 року.
- Вікіпедія, «Церква Великомученика Димитрія Солунського (Київ, Жуляни)»: 1862 рік, пожежа 1859 року, дошка про найстаріший дерев’яний храм.
- С. Широчин, О. Михайлик, «Невідомі периферії Києва»: заміна жулянської церкви копією 2016 року.
- «Архітектурні та природні пам’ятки України», «Дерев’яні храми України»: Макаріївська церква на Татарці як найстаріша дерев’яна в Києві.
- Маршрутизатор OSRM на даних OpenStreetMap: відстань дорогою від Жулян до майдану Незалежності.
- OpenStreetMap: координати місцевості, сусідніх місцевостей, станцій і Жулянського шляхопроводу для карти й відстаней.
- Офіційний сайт аеропорту «Київ» (Жуляни): статус польотів «Цивільні рейси тимчасово призупинено», рейси призупинено із 24 лютого 2022 року (перевірено 17 листопада 2026 року).
- Транспорт Києва на Kyiv Smart City: маршрути й зупинки за даними ГІС КМДА станом на 12 листопада 2026 року.
Примітка: межі історичних місцевостей і житлових масивів Києва офіційно не затверджені, тому в різних джерелах вони трохи різняться. Відстані на карті подано по прямій за даними OpenStreetMap станом на 9 жовтня 2026 року, маршрути громадського транспорту за даними ГІС КМДА станом на 12 листопада 2026 року.




